10 _ зіийепскщ -ІліЬііп, 1994, Раіпк Оигесіпік ЗтігЬиск ]аіука сеькеко пекопуепспі сезііпу - РгаЬа, 1988 та ін В Україні натепер існує всього два майже аматорські лексикографічні видання, видані мізерним тиражем, недоступні широкому загалові Перший словник українського молодіжного сленгу Укладач Світлана Пиркало За редакцією Юрія Мосенкіса - Київ, 1999, Словник жаргону зчочинців Упорядкування, передмова О І Поповченка - Київ ТОВ «Оберіг», 1996 Недостатня репрезентація України в світовому культурному просторі виявляється зокрема й у відсутності лексикографічних зібрань ненормативної лексики Занедбаність української жарґонологп можна пояснити багатьма причинами Крім об'єктивного існування української філологи в умовах тоталітарного режиму, який унеможливив мовну шакшість усного та писемного самовияву (прикметно, що видатним українським жарґонологом став Олекса Горбач, який провадив наукові студії в німецькій еміграції), треба взяти до уваги, що в українській культурі мова сприймається не прагматично, як засіб комунікації, а як національний скарб,- надзвичайно цінний складник національного надбання Природно, що за такого сприйняття культивування літературних стандартів набуває особливої ваги Вивчення української мови такою, якою вона мусить бути, а не такою, якою вона єр- визначило живу- щість неонародницького міту про жарґон як матерію грубу, словесне хуліганство, чужий словесний бруд Безприкладна нормалізація, якої зазнала українська мова у 20 столітті (Шевельов), пустила досить глибоке соцюпсихолопчне коріння в душі українського люду, яке опосередковано можна спроектувати на орієнтацію в мовному просторі саме в аспекті соцюкультурного статусу мовної норми В цьому аспекті можна говорити про виплекану десятиліттями орієнтацію на звичне (й відкидання незвичного) як усталений у радянському і пострадянському суспільстві спосіб соціяльної орієнтації індивіда, що породжує в нього примітивізацію поведінки, ухиляння від позитивної соціяльної взаємодії Така асощяльна, атомізована людина може відзначати лише відхилення від норми, переживати сощяльне як винятково чуже й вороже, а тому стає ідеальним об'єктом маніпулювання з боку влади Звичка як механізм соціяльної регуляції якраз і є проекцією розрахунку влади на нормативне поле щоденного існування індивіда - засвоєння норми, що задається ззовні й подається через загрозу порушення звичайного перебігу подій Така звичка зумовлює спро-
|