Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Забобони... Аристотелів учень Теофраст вважав, що існує окремий тип (характер) забобонної людини,- так само, як тип насмішника, скупаря і т. д. Коли він уже забобонний характер, то культура й цивілізація, ані науковий титул та стаж, йому нічого не поможуть, навпаки, його освіта стане лиш зброєю в руках забобону. А чим він умотивує забобон? Чим хочете: політикою, "душею" правдою, "високими" ідеалами і ... потребами загалу. "Потреба — мати винаходів". І винаходять фікції. І скажуть: Слухайте, замість виводити назву "Русь" від слов'янського слова, все її виводите від чужого. І це тоді, коли борці в Україні проливають кров! Petitio ad populum. А точніш: "на городі бузина, а в Києві дядько". Назвознавство й почалося із забобону — із псевдології, так як хемія — з альхемії, астрономія — з астрології. В. Джеймс каже, що премудрий Соломон, знаючи назви духів, ставав тим самим паном цих духів. Це було тоді, коли вірили, що вимовляючи чиюсь назву, вкладають у вимову цієї назви таку силу своєї волі, що можуть володіти над тим, до кого ця назва належить. Історія зацікавлення назвами ділиться на два періоди: 1. примітивний (псевдологія) та 2. модерний (назвознавство). У першому періоді за допомогою назв "творили дійсність", а в другому — розкривають дійсність почерез досліджування назв. Що це значить: "творити дійсність"? Творити те, що не існувало, себто — фікції. Робили це чудо шляхом т. зв. народ- ньої етимології. Ось приклад із фолкльору. Існує в Польщі назва місцевости Порай. Народ вияснив собі походження цієї назви так: Цю місцевість оснували перші люди — Адам та Ева, коли Бог вигнав їх з раю. Отож ,вони прибули туди "по раю" (після раю). Звідси нібито й Порай. Хоч так воно не було — не було такої дійсности — правди, але народ за допомогою назви, шляхом хибного її вияснення, створив сам собі таку "дійсність",- очевидно, це не дійсність, а ілюзія. Одначе він мав її за дійсність. У другому періоді за допомогою назв уже намагаються не творити (фіктивну) дійсність, а розкривати об'єктивну дійсність, — ту, що існує незалежно від дослідника. І так напр. такі назви урочищ як Риза (Широка Риза, Чортова Риза, — Волинь, Крем'янеччина, сс. Татаринці і Якимівці) свідчать, що старі слов'яни при виділюванні ґрунту не краяли землі, як ду- 10 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Купранець Орест Топономастика ґванінуса з 1611 р.