Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
має напр. проф. Р. Смаль - Стоцькии, а різали .А такі назви як країна — межа ґрунтів с. Татаринці, сумежних із ґрунтами с. Юськівці (Іськівці) (Крем'янеччина) свідчать про первісне значення цього слова: окраїна. Так розуміли це С. Смаль - Стоць- кий і д-р Ґартнер. А втім, Нідерле навів документи з IX - го ст. де слово "країна" виступає як відповідник ґотського marka (nop. латинізоване: ma cha; rra ha = окраїна). На Волині (Крем'янеччина, сс. Татаринці, Грибова, Краснолука т і.) ще після І світової війни зберігалася "гра в країну" — перетягання "через країну": два гурти хлопців дужалися, перетягаючи один одного через нарисовану на землі межу - границю. Це приклади. Назви розкривають нам правду — дійсність про давні поняття. Але поділ зацікавлення назвами на дві історичні фази не може бути прийнятий беззастережно. Аджеж поруч наукового ще й тепер існує примітивне зацікавлення назвами. Псевдо- логія. Забобони. Творення фіктивної дійсности. Навіть свідомо. "Потреба мати винаходів". Потреба... Як хто цю потребу розуміє. Ось напр. декому не по душі, що назва "Україна" походить від слова "україна", що в слов'ян колись означало зону простору біля якогось точно неозначеного краю (кінця). їм не подобається, що так було. І вони дають "арґументи", що так нібито не було. Слабенькі арґументи логіки, чи пак фантазії. Тож і скріплюють їх "арґументами" почувань, а навіть афектацій. Кажуть занехати "погляд", що слово "україна" колись означало окраїну, бо це — мовляв польська теорія. До речі, навіть деякі москалі — напр. гр. Кутаісов (бувший губернатор Волині перед І світовою війною) — вважають, що назва "Україна" нібито від польського слова ukraina z= окраїна. Деякі наші вчені, а останньо проф. Рудницький*) відповіли, що прислугу нації за допомогою науки робиться не фікціями, а служенням безсторонній правді, яка б вона не була. І ось оскарження стали бумеранґом. Поляк A. Vmcenz пише: "Для польського читача книжка професора Рудницького може мати цю особливу вартість, що дозволяє покласти край балаканині, немовбито Україна навіть назву дістала від нас" ("Onomastyka і nacionalizm". Kultura, ч. 3/77 1954. Париж). *) "Слово й назва Україна", Назвознавство УВАН, ч. L Він ніпеґ 1951. 11 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Купранець Орест Топономастика ґванінуса з 1611 р.