Незабобоннна праця попала на незабобонного читача. Цей читач напевно не повірив би авторові, який столицю Канади — Оттаву — вивів би від українського слова "отава" (друге під- осіннє сіно) і на цій підставі твердив би, начебто Оттаву осно- боложили українці. Або напр. — що Азія була слов'янською, бо нібито від слов'янського слова аз (я). Або місто Назарет — від українського ймення Назар. Або Канада — від слов'янського каня, а Греція — від українського гречка. Тих людей слов'янського походження, що забобонні, такі фікції щодо вияснювання (народньо - етимологічного) може й підтримують на дусі. Що ж, душі людей не збагнути. І таке "покріплення сердець" — також потреба,- і ця потреба є мати назвонезнав- чих "винаходів", яким немає меж на обмеженій землі. І навіщо тут ономастика! Краще бути чародієм фокусником. Усе він докаже таким чином. І кидає вченому визов: Ану докан и, що ні! Чари - забобони виявляються сильнішими за науку. Але це залежить, чий організм духа податливий на ці наркотики забобону, і хто прагне наркотизуватися. Відповідь на це питання кинула б світло на ступінь духового здоров'я людства, а нації зокрема. Про такі речі, як метода, теорія пізнання, або хоч би стан культури вже й годі говорити. В науці між волюнтаризмом та аналітизмом така різниця, як між кшом та університетом. Ю. Мулик - Луцик 12
|