Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стеми вуличні прізвиська. Переважну більшість імен цієї класифікаційної різновидності безпосередньо, без якихось структурних чи фонетичних змін, взято з апелятивної лексики, з якої, як відомо, черпались також і вуличні прізвиська. В розмежуванні цих двох типів антропоиімів і полягає вся складність вирішення поставленого завдання. Виникає закономірне питання: чи доцільно взагалі говорити про розмежування в українській історичній антропонімії досліджуваного періоду згаданих двох категорій антропоиімів — відапелятивиих особових власних імен і відапелятнв- них вуличних прізвиськ? Чи не краще, враховуючії складність вирішення цього завдання, взагалі від нього відмовитися? Слід відзначити, ідо такий підхід до вирішення цього питання в східнослов'янській (і не тільки в східнослов'янській) антропоніміці нерідко має місце. Деякі дослідники зовсім не схильні бачити різниці між відапелятившши особовими власними іменами та вуличними прізвиськами, практично не розмежовуючи цих видів антропоиімів. Однак, на наш погляд, цю практику навряд чи можна виправдати, зокрема, в тих випадках, коли все-таки можна безпомилково визначити, де відапелятивпе власне особове ім'я (чи ім'я-прізвисько), а де вуличне прізвисько, або звичайне аиелятивпе означення особи (пор., папр.: Жданко Леоновь сьіиі> — ГІК 152, де Жданко — слов'янське автохтонне особове власне ім'я відапелятивного походження; Стась Жданкп — ПК 234. де Жданко — слов'янське автохтонне ім'я-прізвпсько (індивідуальне або уже спадкове), Максима Белоборпдко — АКПГУ 10, де Белобородко — сімейно-родове або індивідуальне вуличне прізвисько; Калина чюмак — ПК 215, де чюмок — апелятивиа назва особи за постійним заняттям). Питання про критерії розмежування відапелятивиих слов'янських автохтонних імен та вуличних прізвиськ заслуговує окремого вивчення. Однак деякі з таких критеріїв все ж можна визначити і без спеціального дослідження. Зокрема, уважне вивчення досліджуваного матеріалу переконує нас у тому, що до, без сумніву, слов'янських автохтонних відапелятивиих особових власних імен сміливо можна віднести специфічні антропонімінні утворення (і похідні від них), які виникли на слов'янському апелятивпому грунті, але в українській антропонімії і в антропонімії інших слов'янських народів в ролі особових власних імен відомі вже з найдавніших часів; які, крім того, у багатьох випадках .берегли що й спін первісний прозорий мотив номінації, про що ще ("уде мова далі. Пор., напр.. імена Ждань, Жадань, Кохана, Бажань. Безждань, Менада, Нетреба, Продана, Пгрвуша. Другань. Шостакь, Познякь, Вечірко, Середа, Оі'-та, Морозь та ін. 102 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.