Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Важко уявити, щоб якесь із наведених вище імен було взяте не з традиційного народного іменника, а виникло як звичайне вуличне прізвисько. Не випадково деякі дослідники історичних і сучасних вуличних прізвиськ відмічають відсутність серед них утворень, пов'язаних із ставленням батьків до появи нового члена сім'ї, з часом народження дитини, черговістю народження та ін. [5, 95; 22, 167—170; 88, 173—179; 122, 152—1721. Правда, хоч такі, без сумніву, відапелятивні слов'янські автохтонні імена у слов'янських народів були досить поширені в загальній масі засвідчених писемними пам'ятками відапелятивних українських антропонімів, вони все ж до численних не належали. Що ж до українських відапелятивних антропонімів — без сумніву, вуличних прізвиськ, то питання про їх характерні особливості висвітлено у згаданій статті М. Л. Худаша «До питання класифікації українських прізвищевих назв XIV— XVIII ст.» 1132, 123—125!. На його думку, специфічні особливості вуличних прізвиськ випливають із самої їх номінацій- ної суті. Перш за все, якщо слов'янські автохтонні імена присвоювалися дітям зразу після народження в сімейній обстановці батьками чи кимось іншим за певним традиційно* побутовим ритуалом, то вуличні прізвиська їх носії набували поза всякою побутовою обрядовістю, переважно в зрілому віці, а якщо навіть і в дитинстві,— то уже як самостійні і свідомо діючі суб'єкти. До категорії вуличних прізвиськ М. Л. Худаш відносить антропоніми, які не мають загальнослов'янського поширення і експресивно виражають ту чи іншу рису зовнішнього вигляду, характеру чи поведінки — Висло- ух, Сухолшпкий, Чмихун, Свистун, Заїка і под.; антропоніми, що вказують на види інвалідності чи каліцтва — Безрукий, Безпалько, Кикоть, Безухь і под.; антропоніми, мотивовані особливістю одягу — Кривошапка, Рябошапка, Довгопол і под.; особливістю житла — Острохижа, Кривохижа, Безверхий і под.; характерною зовнішньою чи внутрішньою особливістю якогось члена сім'ї — Білодід, Сиводід, Красножон, Лихобаба і под.; мастю тяглової худоби — Білоконь, Сивоконь, Рябо- кобила, Чорновол і йод.; антропоніми, які вказують на професію чи заняття в іронічно-зиеважливому плані — Тягнискуро (швець), Козолуп, Кошкодав (прізвиська різників і кушнірів), Заплюйспічка (паламар); на місце проживання — Нарожний. Нагарний, Заболотний, Горішній, Долішній, Низовий, Підлісний. Підлужний і йод.; на етнічну приналежність — Волошин. Литвин, Мазур, Угрин, Чемерис, Турчин і под.; на новоприбулих осіб — Новожил, Новосад, Забіга, Зайшло, Зайда, Заволока, Придиба, Пересада, Пришляк і под. 103 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.