Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Вище ми зупинилися лише на невід'ємних стійких критеріях визначення деяких розрядів безсумнівно генетично від- апелятивних слов'янських автохтонних імен і деяких розрядів відапелятивних вуличних прізвиськ. Однак цим не вичерпуються ні відапелятивмі імена, ні відалелятивні вуличні прізвиська. Вище йшла мова лише про незначну частину відповідних різновидів антропонімів (відапелятивних слов'янських автохтонних імен і відапелятивних вуличних прізвиськ). Поза нашою увагою залишилась, по суті, основна маса відапелятивних тинів антропонімів, відносно кваліфікації яких чіткі розмежувальні критерії застосувати неможливо. Маємо, зокрема, на увазі іменування, взяті з номенклатури тваринного і рослинного світу, від назв різноманітних предметів побуту, страв та харчових продуктів, напоїв, органів та частин людського тіла, а також багато неекспресивно-емоційних назв за особливостями зовнішнього вигляду, характеру чи поведінки. Так, наприклад, наведені нижче староукраїнські антропоніми — це, без сумніву, відалелятивні особові власні імена, але чи у всіх конкретних випадках? Чи деякі з них були вжиті в писемних пам'ятках не в ролі особового імені, а в ролі вуличного прізвиська, як, папр., антропоніми: Варан, Коиіка, Комарі», І/ьічко, Шишка, Солонина, Шия, Шило, Довгаль, відповідно в іменуваннях Баран-ь Нестеровь (Туп. 95), Кошка Куриленко (ДМВМ 289), Комарь Кухмпстровича (ОЧЗ 590), Вусгко 5епко\у (ОКЗР II, 248), Шишка Иевгадь (Арх- ЮЗР Ш/2, 257), Зоіопіпа 5и55о\гісг (ОКЗР II, 5), Шия Кон- чич-ь (003 597), ЗгіЬ РахчПкотсг (ОКЗР III, 220), Довгаль Крьічевец-ь (ОЧЗ 591). Важко ствердно відповісти на питання, чи антропоніми типу наведених вище в кожному конкретному випадку їх вживання на першому плані ідентифікації особи викопували роль особових імен, чи були вуличними прізвиськами. Адже в досліджуваний період, коли вживання особових власних імен не було регламентоване державними актами і користування ними навіть у виключно офіційній практиці базувалось на народно-побутовій основі, та чи інша особа могла бути ідентифікована в діловому документі як своїм слов'янським автохтонним іменем, так і вуличним прізвиськом. Ще складніша справа з відане*! яги в ними антропонімами, які виступають в писемних пам'ятках як додаткові ідентифікаційні засоби при церковно-християнських іменах типу Ма- хіт Зогока (ОКЗР І, 288), Захар Бобрикь (Р 50), Гаврило Горностай (АКЖМУ 56), Костя Довгаль (Р 99), Омеляиь Зубт> (Р 3), Сидорко Сало (ПК 303), Андрій Барило (Р 115), іїуап Згуїо (АрхЮЗР, 1561, УІ/1. 577), Ясько Чобіт (ОВЗ П07). Із наведених прикладів і викладених вище міркувань за- 104 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.