Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
різним видам скорочень, що спричинилося до звуження їхнього сортименту та сфери вживання. В українській антропонімії досліджуваного періоду ці імена, по суті, були вже пережитковими, а згодом і зовсім вийшли з ужитку. За рахунок звуження сортименту імен-композит все більш розширювався сортимент похідних від них різних типів відкомпозитних скорочень, які в досліджуваний період в українській антропонімії вживались значно частіше, ніж імена-композити. Найбільш показовими в українській антропонімії XIV— XVII ст. за різноманітністю свого сортименту є відапелятнвиі слов'янські автохтонні імена. Вживаючись переважно в функції імен-прізвиськ, у досліджуваних писемних пам'ятках вони — найбільш численний клас антропонімів. Імена-композити — єдиний із слов'янських імен класифікаційний розряд іменувань, вживаний в українській антропонімії досліджуваного періоду майже виключно в функції стержневих компонентів ідентифікації — особових власних імен і значно рідше — у функції імен-прізвиськ. Відміченим аспектам їх вживання, очевидно, сприяв той факт, що первісна сигні- фікація цих імен у досліджуваний період була вже остаточно втрачена. Вони вже не асоціювалися з відповідними апеляти- вами, отже, не містили в собі характерної для прізвиськ експресії, тому і вживалися як традиційно нейтральні особові власні імена. Незважаючи на порівняно незначний сортимент виявлених у досліджуваних писемних пам'ятках таких імен, вони все ж так чи інакше представлені всіма відомими праслов'янськими структурними композитними типами, в тому числі і рядом утворень, не засвідчених у інших слов'янських мовах. Немаловажним фактором, який призвів до звуження вживання ще в давньоруському побуті традиційних слов'янських автохтонних імен-композит, була тенденція до їх скорочення і поширення цих скорочень у всіх верствах суспільства. Українська антропонімія XIV—XVII ст. успадкувала з давньоруської антропонімії відкомпозитиі деривати, утворені шляхом усіх популярних в слов'янській антропонімії способів скорочення імен-композит — аферезп, синкопи і апокопи; усіх популярних у ній словотворчих моделей — суфіксальних, префіксальних, суфіксально-префіксальних і утворень із запереченням не-. Найбільш численні з них — це безсуфіксні усіченії я на міжкомпоиеитній межі і різноманітні суфіксальні форми, утворені від них. Можна припускати, що вже в глибоку давнину, можливо, ще в пізній праслов'янський період, багато з відкомпозитних слов'янських автохтонних імен в народних масах сприймались і присвоювались новонародженим дітям як готозі самостійні імена з традиційно складеного іменника поза всяким 10 «-«23 143 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.