1610, 145), блр. Война Зеиьковичт, (Бір., 1528, 203); укр. Русин* Плаксичь (УГр, XV, 82), блр. Русань Чарнновичь (Бір., 1528, 253); укр. Добрита Мисюровичь (Туп., 1464, 185), рос. Добрьшш Яковлев-ь (Вес, 1612, 87); укр. Гн-Ьвашь Ворона (Туп., 1552,163), рос. Гневоть Яковлевичь(Вес, 1569,80); укр. Богцшь Дииденко (Р, 1649, .41), блр. Богушь Тризна (Бір., 1528, 266); укр. Лютикь Клнмовь (Туп., 1562, 293), рос. Лютикь Иванович-ь (Вес, 1564, 189); укр. Пушило Вакуличі (Туп., 1563, 383), рос. Путало Козлов (Вес, 1570, * 260); укр. Ждані» Волчковичь (ОЧЗ, 1552, 591), рос. Ждань Ка- чалов (АІОБДР, 1649, II, 94), блр. Ждань Богдановичі» (Бір., 1528, 213); укр. Бажань Іївгуленко (Р, 1649, 78), рос. Важень Кряжеві (АЮБДР, 1671, І, 585); укр. ІІечай Ященко (Р, 1649, 236), рос. Нечай Степанові (Вес, 1547, 135), блр. Нечай Тн- шевич (Бір., 1567, 239); укр. Некраш Микитенко (Р, 1649, 81), рос. Некрас Васильевич (Вес, 1496, 125), блр. Некраш. Ромодановичь (Бір., 1528, 239); укр. Немира Резановичт> (АрхЮЗР, 1555, УІІІ/4, 445), рос. Немир Михайлович (Вес, 1545, 217), блр. Немира Олферовичь (ОМЗ, 1552, 635); укр. Шостак Савченко (Р, 1649, 56), рос Шеапак Иикитов (АІОБДР, 1668, II, 7), блр. Згозіак Згаи-сісг (ПКГЗ, 1558, І, 307); укр. Щасний Богушевич (АКЖМУ, 1584, 113), блр. Щасний Бобан (Бір., 1567, 199); укр. Жук Кунмч (ЛЛС, 1564, Зб2),блр.Ж#кИванович (Бір., 1539, 214); укр. Заерь Тьішко- внчт» (Туп., 1545, 216), рос Зверь Кутузов(Вес, XVI в., 121); укр. Коть Костенко (Р, 1649, 54), рос Копгь Давьідовь (АЮБДР, 1516, III, 128, 129), блр. Коі І\уапомгісг, Коі Ьусе- ч'ісг (ПКГЗ, 1558, І, 477, 524); укр. Черня(к) Петренко (Р, 1649, 57), рос. Черник Иванов (Вес, 1606, 351), блр. Сгегпік НоІиЬоту (ПГКЗ, 1558,1,451); укр. Волчко Якимович (АрхЮЗР, 1547, УІІІ/4, 142), рос Волк Каменскій (Вес, XV ст., 70), блр. ШШ РШрошсг (ПКГЗ, 1558, І, 529); укр. Хотянко Захожий (ПК, 1666, 365), рос. Хотен Борисович (Вес, XVI ст., 342), блр. СЬосгуап Іикотіа (ПКГЗ, 1558, І, 290). Таких прикладів можна навести значно більше. Сумарно всі вони не є відображенням випадкового збігу, а наочним свідченням того, що перед нами, без сумніву, слов'янські автохтонні особові власні імена, які становлять іде давньоруську антропоиімійну спадщину. Про вживання в побуті українського народу XIV—XVII ст. слов'янських автохтонних імен свідчить наявність їх навіть у церковних пом'яиниках (чи так званих синодиках). Прикладом тут може служити пом'янник Києво-Печерської лаври XVI—XVII ст. (27,5—82), в якому серед цілого ряду церковно- християнських імен, вписаних переважно в їх канонічній формі, як Сєрапионь, ГалагЬй, Євстратій, СавопгЬй, Фотій, зо
|