Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
коми. Берисла&ь, Беридрагг і под.); Думко — АрхЮЗР, 1766, 11 І/З, 755 (пор. комп. Духославг); Галочка — АрхЮЗР, 1767, І/З, 91 (пор. комп. Галимирг, Галесинг і под.); Лада — ЛСКВ, 1769, 28 (пор. комп. Ладимирг. Ладиславь і под.); Мізіік — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 541 (пор. комп. Мисли- борг, Добромьіслг і под.); Кагко — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 59 (пор. комп. Казимир*); Борейко —АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 97 (пор. комп. Боривой, Боримирь і т. п.); Вопиш — АрхЮЗР, 1789, Ш/5 (пор. комп. Богумиль); Ник \№о1ко\УІП5кі — АрхЮЗР, 1789, II1/5, 610 (пор. комп. Гудимирь); Засіко ПсЬи*і- ап — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 32 (пор. комп. Радити, Радосинг і т. п.); Богуиґь — АрхЮЗР, 1789, У/2, 626 (пор. комп. Богу- слав-ь, Богумилг і т. п.); Завиша — АрхЮЗР, 1789, У/2, 644 (пор. комп. Вишеслав-ь); Вегяга — АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 32 (пор. комп. Бсридрагь, Беримирь і т. п.); Володко — АрхЮЗР, 1799, УІ/2, 200 (пор. комп. Володимири, Володиславі> і т. п.); і вжиті в ролі стержневого засобу ідентифікації особи, очевидно, особових власних імен відапелятивиі імена: Шпакг (АрхЮЗР, 1703, 111/2, 520); Огеї (АрхЮЗР, 1734, НІ/3, 75); Меа- ^ісі (АрхЮЗР, 1735, НІ/З, 370); Калина Кривенький (ГРУ, 1735, 67); \Уіесгогка (АрхЮЗР, 1743, ПІ/3, 350); 1,оЬ (АрхЮЗР, 1746, ПІ/3, 376); Нечай (МИІОК, 1748, 132), Бо- бошко Вдовиченко (МИЮК, 1749, 35); Познякь (МИКЖ, 1749, 35); Нещостной (АрхЮЗР, 1750, ПІ/3, 546); Мого* (АрхЮЗР, 1751, Ш/3, 464); ОЬисН Уозгсгаїупзкі (АрхЮЗР, 1754, ПІ/3, 675); Наїік Латіїко^кі (АрхЮЗР, 1758, Ш/3, 700); Зусг (АрхЮЗР, 1758, Ш/3, 685); Неживой Харченко (АрхЮЗР, 1759, Ш/3, 647); Згувгка ЛагосНо^ісг (АрхЮЗР, 1765, У/2, 100); Криворучка (АрхЮЗР, 1773, УІ/2, 120); Жукг (АрхЮЗР, 1776, УІ/2, 361); 2ига*г1 (АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 368); (Мук (АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 688); Зегесіа (АрхЮЗР, 1789, Ш/5, 706). Таким чином, хронологічні рамки функціонування слов'янських автохтонних імен на Україні закриваються умовно XVII ст. У вигляді короткого резюме викладених вище спостережень відзначимо такі основні моменти: А. У досліджуваний період (XIV—XVII ст.) основним (опорним) елементом ідентифікації особи на Україні були імена церковно-християнського походження, процес народної адаптації і народного засвоєння яких, в основному, завершився ще в давньоруський період. Ці імена як у побуті, так і в офіційній канцелярській практиці вживалися переважно в адаптованих гіпокористичних формах. Б. Однак і до кінця досліджуваного періоду в побуті українського народу ще живим і поширеним був звичай давати 32 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.