Розділ II КЛАСИФІКАЦІЙНІ РІЗНОВИДИ СЛОВ'ЯНСЬКИХ АВТОХТОННИХ ОСОБОВИХ ВЛАСНИХ ІМЕН У ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ВИЯВАХ В УКРАЇНСЬКІЙ АНТРОПОНІМІЇ ХІУ-ХУІІ ст. 1. СЛОВ'ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ОСОБОВІ ІМЕНА-КОМПОЗИТИ Особові імена-композити як найдавніша антропонімійна категорія. Сортимент і питання соціально-побутового функціонування їх на Україні. Слов'янські особові власні імена-композити в українській антропоніміці предметом спеціального дослідження ще не були. В науковій літературі про цей вид антропоніміє трапляються лише розрізнені фрагментарні згадки як про релікт давньоруської чи, вірніше, праслов'янської антропонімійної спадщини, оскільки майже всі вони (імена) мали загальнослов'янське поширення і зустрічалися якщо не • в давньоруських, то в давніх писемних джерелах інших слов'янських народів. Враховуючи спільні риси в структурі багатьох слов'янських автохтонних імен-композит з відповідним видом імен неслов'янських індоєвропейських народів, уже в минулому столітті дослідники розцінювали їх як в своїй основі праслов'янську антропонімійну спадщину праіндоєвропейського походження [21, 162—176; 142, 93—97; 156, 106—107]. Цієї думки дотримувався А. Фік (144, 233]. Т. Мілевський, відомий дослідник імен-композит, вважав, що вони є найдавнішою ан- тропонімійною категорією, основою інших різновидів слов'янських автохтонних імен — відкомпозитних та відапелятивних [155, 233]. Особові власні імена-композити в слов'ян далекого минулого були такими ж продуктивними, як і в інших індоєвропейських народів. Однак цілком помилково деякі вчені вважають, що ці імена слов'янському мовному типові були не властиві і нібито розвинулися і поширилися за чужими, неслов'янськими, індоєвропейськими зразками як лексико-семантичні кальки неслов'янських особових власних імен [165, 36—37]. Висловлювалась також думка, згідно з якою антропонімійні ком- 34
|