Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
буд(т)г, Дажбогг, Доброказг, Домогалг, Домаратг, Дом- жи&ь, Кривосудг, Лихогудг, Малодобрг. Милоданг, Молибогг, Монивидг, Самборг, Татомирг, Хвалибогг, Ярохвалг та ін. І все ж наявність, хоч і реліктова, цих особових власних імен-композит у писемних пам'ятках досліджуваного періоду є наочним підтвердженням їх колишньої популярності; якби було навпаки, то до такого пізнього часу вони не збереглися б. У свою чергу, цей факт викликає і деякі інші асоціації. Зокрема, він приводить до здогаду, що, коли в досліджуваних писемних пам'ятках зустрічаються іде реліктові особові власні імена-композити, то, можливо, їх сортимент і побутове функціонування у той період насправді були значно ширші, ніж це відображено в писемності. Адже в результаті своєї жанрово-стилістичної обмеженості і недостатньої збереженості писемність донесла до нашого часу далеко не всі антропонімійні явища. Цей факт тісно асоціюється також з іншим припущенням. У слов'янській ономастичній літературі склалася думка, що імена-композити в період їх широкого побутового функціонування були прерогативою тільки вищої суспільної верхівки [99, 145; 137, 9; 165, 18, 41, 46]. В українській антропоніміці цю думку підтримала Л. Л. Гумецька 129, 181. Однак на основі аналізу української антропонімії Закарпаття П. П. Чуч- ка дійшов висновку, що носіями імен-композит в XIII—XV ст. иа Закарпатті були представники всіх соціальних верств населення, а не лише привілейовані класи (139, 35]. Це спостереження П. П. Чучки підтверджує і наш фактичний матеріал, зібраний з писемних пам'яток, що стосуються різних місцевостей України навіть більш пізнього періоду. Так, в досліджуваних писемних пам'ятках зустрічаються імена: ВойтЬхг, кухар (АрхЮЗР, 1598, 1/6, 237), Казимирг, огородникь (АрхЮЗР, 1576, 1/1, 56), крестьянин-ь Богданг (ПК, 144), Станислаег. старець (АрхЮЗР, 1591, VI/!, 215), Станиславг Масарчикь, пушкарь (ОКиЗ 110), крестьянинь Станислаег Литвинченко (ПК ЗО); їагстїг, зиіог — Рсіілу, 1416, III, 25 (8иІог — швець), Зіапізіаиз, зсиИеІиз — А 02, 1424, XI, 62 (всиїїеіиз— різьбяр), Зіапі5Іа(и)) зіеїтеспіг — РаТ\у, 1445, IV, 1436 (зіеїтеспіг — стельмах), НоІоЬиІЇї &со1- іеіі (А02, 1470, XVI, 786), Сгескоакж ІаЬогіозит (А02, 1475, XIX, 151), ВоНЛап зі сієї пік (ЛБС, 1565, 132); у переліку козаків: Богдан* Сидоренко, Богданг Михаленко, Богданг Юдейко, Богданг Чопориий, Богданг Прогасенко, Богданг Непе- денко, Богданг Недбайло (Р 18, 31, 49, 151, 156, 213), Мило- данг Цапенко (Р 122), Радиславг Мултяниці (Р 162); імена- ирізвиська: Лукьяігь Милоданг, Мартьінь Милоданг, Ивань Кривосудг, Лаврьнь Богданко. Гордьй Молибогг, Стенань Благодарг, Копдрать Доброшзг, Ивань Боголюбь (Р 5, 32, 40 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.