Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
8. Вербально-субстаптивні: Бериславт», Будимир'ь, Броні- славг, Вогозіаи, Будиголось, Владимир!», Владислат. Вели- дарь, Горислав'ь. Городиславг, Дажбогг, ЗбшнЬіь, Казимирі», Мечиславь, Мислибогг, Морислап» Мстислав*, М8С2у?(о)і, Мзсіші], Поздимирг, РгіЬузІао, 5Ьу§пеи, ЗЬізІаи, 5кгоЬіго?, Станиславь, Спшнимир'ь, Судивой, Зіо^піе™, 5іо]по§, Хо- тимирт». 9. Вербально-ад'ективні: Будимилг, Боромил-ь. 10. Адвербіально-субстантивні: Домажирч, Оотазіаи', Оо- то2 Ь (-Домославг). 11. Адвербіально-ад'ективні: Домогаль, Оотагад, Дом- жив*. 12. Адвербіально-вербальні: Доморатг, Оотоз^оу. 13. Прономінально-субстаитивні: Самомирг, ЗоЬезІао. 14. Прономінально-вербальні: Всеволоді», ЗатЬог. Серед досліджуваних імен-композит мають місце й такі, в структурному складі яких зустрічаються компоненти вже неясної сигніфікації, як Ветри- в імені Шеігізіао; можливо, компонент Ветри це деформація компонента Верти- (пор. комп. схв. Угаїізіау — Маг. II, 122; п. Уегсігуг — ЗЗЖ) УІ/1, 114); Висо- в патр. Висовидовичь (< Висови&ь)\ пор. еисЬти, але, скоріше за все, це — деформація компонента Више(о)- (пор. д.-р. Вьішеслав'ь — Туп. 156; болг. Вишеслав — Ил. 112; п. Шузготіг — 55МО УІ/2, 24); Воро- в імені Ворон^гь, від якого походить назва російського міста Воронеж (491 — первісно посесмвна прикметникова форма на -^ь від ВоронЬжь град* (пор. ворон, вороной — «черной масти»); Мони- в імені Монивид*, також, найвірогідніше, деформація компонента Мани- (пор. манити «заманювати»; пор. комп. схв. Мапізіау — Маг. II, 8); Сто- в імені Стогн'Ьвг; тут Сто- є, мабуть, деформацією продуктивного загальнослов'янського композитного компонента Стои- (пор. комп. болг. Стоислав — Ил. 466; п. 5іоі?піе\\', 5іоі(і)тіг, 5*оі(і)з1а\у — 55Ж), У/2, 209; схв. Зіоісігаб, 51о]і5Іау — 5у. 86; укр. Оотозіоу — Рсіілу, IV, 50). На основі викладених спостережень в цьому підрозділі слід відзначити такі моменти: А. Виявлені в досліджуваних писемних пам'ятках імена- композити майже виключно давньоруська антропонімійна спадщина праслов'янського походження, на що безпосередньо вказує їх поширеність у писемності інших слов'янських народів. Б. За певними даними, зокрема ойконімними, сортимент слов'янських автохтонних імен-композит у досліджуваний період на Україні насправді був багатший, ніж його засвідчують писемні пам'ятки. І все ж незаперечним є факт, що цей вид антропоиімів все замітніше йшов по низхідній лінії вживання І ставав, можна сказати, пережитковим. 4 8-823 49 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.