В. Особові власні імена-композити на Україні в досліджуваний період не були прерогативою вищої суспільної верхівки. Вони були поширені серед усіх соціальних верств населення. Переважання їх документальних фіксацій серед соціальної верхівки пояснюється специфікою писемних пам'яток періоду XIV — 1-ї половини XVI ст., у яких порівняно рідко фігурували представники з низів суспільства. 2. ВІДКОМПОЗИТНІ СЛОВ'ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ІМЕНА Піііапня генезису відкомпозитних слов'янських авісхгойних імен. Проблема їх розмежування із слов'янськими авто- хтонними іменами відапелятивного походження. Праслов'янська спадщина в сучасних слов'янських аитропонімійних системах досить виразна, якщо йдеться про давні слов'янські особові імена-композити типу Володимир, Ярослав. Мстислав, Доброгост, Боримир, Творимир. На спільнослов'янське походження цих антропонімів указує вже сама характерна композитна структура з типовими давиьослов'янськими композитними основами, а також загальнослов'янське поширення, навіть якщо в деяких випадках окремі з них виступають із затемненою семантикою, викликаною різними фонетико-мор- фологічними змінами типу Дреговичі (< Драговшп'ь), Редимир (<. Радилшр'ь), Рацлав (<. Рат\и]славь), Брацлав (< Бра- т\и\сла&ь). Однак праслов'янська аптропоиімінна спадщина в сучасних слов'янських мовах — це не лише повні або вже здеформовані особові власні імеиа-композиіи. Детальний порівняльний аналіз слов'янської антропонімії (як історичної, так і сучасної) переконує в тому, що праслов'янська антропонімійиа спадщина дуже показова і в інших розрядах слов'янських антропонімів. У першу чергу це стосується імен відкомпозит- ного походження, наявність яких у всіх слов'янських мовах дає підставу розцінювати їх теж як праслов'янську спадщину, яка своїм корінням сягає ще праіндоєвропейської епохи. Зрештою, думка ця в антропонімічній літературі не нова [114, 33—35; 26, 443—446; 154, 371. Посилаючись на інших дослідників, цей момент відзначив і відомий чеський ономаст Я. Свобода, підкресливши, що скорочування особових власних імен- композит «є явищем так само давнім, як і самі складні імена та принцип їх творення», і що вони є «складовою частиною індоєвропейської антропонімійної системи» [165, 105]. Проте, відстоюючи думку про праіндоєвропейське походження чи виникнення тенденції до скорочування особових власних імен-композит і велику популярність цих скорочень 50
|