вому рахунку свідчать, що питання розмежування співзвучних відкомпозитних слов'янських автохтонних імен та відапеля- тивних в слов'янській антропонімічній літературі залишається відкритим 14. Сформулювати надійні критерії розмежування в загальній масі антропоніміє імен відкомпозитного походження та відапелятивного — завдання не з легких і навряд чи у все- охоплюючому аспекті (стосовно застосування до всіх конкретних випадків такого розмежування) практично здійсниме. На наш погляд, у даному випадку може йти мова тільки про критерії, основані на узагальненні яскраво виражених типологічних закономірностей вияву відповідних антропонімійних явищ у загальнослов'янському масштабі. Виходячи саме з такої постановки питання, нижче спробуємо вказати на окремі групи антропонімів, які, на нашу думку, за їх типологічними ознаками слід відносити до відкомпозитних антропонімійних утворень, а не відапелятивних. Це, зокрема: Антропонімії — кореневі чи суфіксальні або суфіксально- префіксальні утворення, корені чи основи яких співпадають як з відповідними компонентами імен-композит, так і з відповідними коренями апелятивів, однак ці антропоиімійні утворення в ролі апелятивів у слов'янських мовах не вживаються: Берг, Берко, Берило, Беракь, утворені від Бериславг, Бери- драгь. а ие від апелятива брати; Сулг, Сулко, СулШ — від Сулимирг, Сулигой і под., а не від апелятива су лити; Будг, Будело, Будило, Будакг, Буданг, Будко — від Будиславг, Будмиль і под., а не від апелятивів буда чи будити; Борг, Бореша, Борело, Борило, Бору та. Борта, Борииш — від Борисшп, Боривой і под., а не від апелятивів бор чи боротися; Преславг від Пре\ди\славь, а не від апелятива преславний. Антропоніми, співзвучні з абстрактними чи конкретними загальними назвами, але не мислимі як апелятиви в ролі особових власних імен типу Люді», Ліодко — від Людмила, Людславг, а не від апелятива люд (в значенні «народ»); Домг, Домец-ь від Домарадь, Домаславг і под., а не від апелятива дом: Судг, Судило, Судиша від Судивой, Судиславь, а не від апелятива суд. 14 Принагідно торкнувся цього питання Я- Свобода, але, відзначивши. як практично до його вирішення підходили А. Фік, В. Бамнер та Ф. Сольм- сен, власних критеріїв його вирішення не запропонував, а обмежився лише зауваженням, що в своїй праці при практичному розмежуванні старочеських відкомпозитних імен і відапелятивних прізвищ та прізвиськ до перших відносить лише антропонімії, які мають стійкі паралелі» інших слов'янській мовах [165, 43]. Ьі
|