Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Радошь (пор. комп. Радос[лав7>\. Радосіин'ь]): укр. Кайовг ЗсгегЬа (ОКЗР III. 51); пор. болг. Радош (Ил. 417), серб. Ка- гіох (Мікі. 93), хорв. Касіоз (Ьекз. 546), п. Кагіозх (55Ш ІУ/3, 423), ч. Касіо5 (Мікі. 93). Хвалишь (пор. комп. Хвалисілавь)): укр. Спіуаіізг (АС2, 1492, XVIII, 1962); пор. її. Отоаіія (55Ш 1/2, 353). Ярошсь (пор. комп. Яросілавг]): укр. Яроию (АрхЮЗР, 1476, УІІІ/4, 137; АрхЮЗР, 1590, 1/1. 244), Ярош Достоєвский (ДМВН 284), ЯроиіСешиїко (АрхЮЗР. 1583,1/1, 182), Ярош-ь Хребтовичь (АрхЮЗР, 1593, 1/1, 353), Ярош-ь Дорошенко, Ярошгь Дими дейко (Р 59, 181), патр. Ярошовь, Ярошенко (Р 209, 249); пор. хорв. Лагоз (Ьекз. 269), н. Лагозг (55Ш І І/З, 448), ч. Лагоз ($у. 271). У слов'янській антропонімічній літературі наведені вище відкомпозитні антропонімійні утворення розглядаються як суфіксальні, тобто такі, в яких фінальні елементи -онь, -унь, -ацгь, -ишь, -ошь, -ушь, -ахь, -ехь виконували роль суфіксів. В українській антропонімії перелічені словотворчі елементи виразно виступають в ролі суфіксів у різних похідних формах від церковно-християнських особових власних імен типу Василькун < Василько, Мшпрун < Митро, Міш- кун < Мішко, Йураіи <С Юрій, Николаш <С Никала, Пет- раш <С Петро, Даниліш < Данило, Ілліш < Ілля, Павліш < Павло. Гавруш <С Гаврило, Гринуш<. Гринь, Демуш <С Делі- ж, Микуш <С Микола, Дмитрах < Дмитро, Івах < Іван, Лртех < Артемій, Сех < Семен, Терех < Терентій (94, 160—163; 139, 68—701. Деякі з цих елементів відомі і в українському аиелятивному словотворі. Зазначені фактори, очевидно, і дали підставу кваліфікувати утворення цього типу як суфіксальні. На нашу думку, в складі в ід композитних дериватів розглядані компоненти первісно не були суфіксами, а складовою частиною безсуфіксних відкомпозитних усічень типу наведених вище Сулим <. Су- лиміир'ь], Гостом'ь <. Гостоміьісль] і под. Іншими словами, відкомпозитні деривати з фінальними -онт», -унь, -ашт», -ишь, -ошь, -ушь, -ахь, -ехь первісно були усіченими формами імен- композит (Богунг<, Богун[-Ьгь], Добронь< ДобронІЬг-ь] і под.). Своєю кінцевою частиною такі усічення з часом послужили зразком для адаптації в народному побуті церковно-християнських імен і таким чином набули в них функції антропонімій- них суфіксів. Утворення «іпа*ес1іпаЬіІе + потеп». З приводу генезису помітно поширених у слов'янській (власне, давньослов'ян- ській) антропонімії особових назв «іпіІесІіпаЬіІе -|- потеп», тобто утворень структури — невідмінювана, звичайно, службовії частина мови, сполучена з кореневою основою повнозначні |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.