Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нічно і беззастережно відносять їх до відапелятивних утворень, очевидно, апріорно і чисто візуально виходячи з їх, на перший погляд, здавалося б, прозорої структури і первісної семантики, як, наприклад, у випадках: Завад — «той, хто завидує, завнс- ник», Некрась — «некрасивий», Нелюб — «нелюбий», Не- миль — «немилий», Пресла&ь — «преславний» і таке інше. Пор., напр., у С. Ілчева: «.Прерад — дуже радісний», кПре- слаз — дуже славний» [52, 407]; у Н. Гї. Черневої: «Завад — це ім'я, пов'язане з внутрішніми якостями людини» [135, 32]. Таке прямолінійно апріорне тлумачення слов'янських антропоніміє типу «іпсІесІіпаЬіІе + потеп» за співзвучністю і семантичним співвідношенням з відповідними апелятивами з уваги на генезис цих утворень не може бути виправданим. Адже в слов'янській антропонімії зустрічаються не одиничні аитропоніми з «іпдесііпаЬіІе», у застосуванні до яких це тлумачення перетворюється у звичайне суб'єктивне фантазування. Бо ж яких, наприклад, результатів, крім чисто фантастичних домислів, можна досягти цим апріорним підходом до вияснення генезису таких «ІпсІесІіпаЬіІе 4- потеп», як, напр., д.-р. Нерат, Несул, Рознег (Черн. 32); Неслась, Нестой(ко), Пере- милг, ПерепЬг-ь (Туп. 321, 323, 331, 357); рос. Нагой, Надан (Вес. 211, 212); укр. 2аЬо] (ОКЗР І, 82), Завадь (Туп. 210), 2аписі(а) —ОКЗР II, 35; Навой(ко) — ССМ II, II; Нагой (Туп. 321), Нагор(ка) — ССМ II, 12; К-уе^ап (А02, 1437, XIII, 279), Некрашь (ССМ II, 37), Нелюбь (ССМ II. 38), Немирт, (Р 180; ОВЗ 626), Мегасі (ОКЗР III, 268), Нєшн-ь (АрхЮЗР ІП/2, 76), Регезиа (ОКЗР III, 81), Розмисль (ОВЗ 606); болг. Завой, Негой (Ил. 207, 356); хорв. ОоЬиа\ ОоЬоі, Оосіаг, Ботіг, №гас1, і\еЬоі, РоЬог (Ьек5. 132, 133, 136, 454, 455, 456, 745); п. Штіг, №§оа\ Ма5Іа\у, і\іеЬог, Мезіо], Мезиі (55ІЧО ІУ/1, 4, 5, 6, 12, 19. 33, 55, 56), РоЬо§, Ро\уоі (55Ш ІУ/2, 295, 334); 2аЬгаі, 2асіаг, 2атіг (55КО УІ/2, 248, 252, 265); ч. №пос1. №по5, .Чагиз, Иазіау, №уо], №Ьоз, Мета*, 2аЬоз1, 2а1ио\ 2ату5І, 2а$Іа\', 2аШ (5у. 283, 284, 311). Порівняльний аналіз даної категорії особових власних назв на загальнослов'янському антропонімійиому рівні переконує в тому, що ці антропонімії генетично відносяться до вїд- композитних, а не відапелятивних утворень, а саме до скорочень всередині імені-композити на міжкомпонентиій межі (синкопа) типу Раславг < Ра[ди]слат, Гослав-ь < Го\сти)славь. їх специфічні особливості полягають лише в тому, що внаслідок скорочення імені-композити збережена початкова частина його препозитивного компонента співпала з відповідним «іп- (іесІіпаЬПе» і, таким чином, формально перетворилась у префікс, як у випадку Преслав < Пре[ди\славгь, або ж у тому, що початковим компонентом в таких новоутвореннях вияви- 93 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.