Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
цах, а в загальнонародній мові вони можуть взагалі бути відсутніми. В інших випадках значення компонентів складних слів моЖе не збігатися зі значеннями відповідних самостійних слів. Специфічним для термінотворення є закріплення за деякими суфіксами певних термінологічних значень (особливо в хімічній термінології). Мотивація таких новоутворень є цілком прозорою, що полегшує розуміння цих термінів фахівцями та перекладачами [Скороходько 1963f с. 27 — 29, 38]. 4.2.1.2. ПОБУДОВА ТЕРМІНІВ ШЛЯХОМ ПРЯМОГО ЗАПОЗИЧЕННЯ Другим найрозповсюдженішим способом побудови нових термінів є пряме запозичення. Наукова термінологія має досить високу здатність сприймати іншомовні запозичення. Прямі запозичення формують спільний лексичний фонд у різних, не обов'язково споріднених мовах, що сприяє взаєморозумінню фахівців, які розмовляють різними мовами. Це означає, що зростання словникового складу мови за рахунок наукової термінології обов'язково супроводжуються процесом запозичення окремих іншомовних слів, особливо разом із запозиченням відповідного наукового поняття [Скороходько 1963, с. 58» 86]. Інколи пряме запозичення супроводжується метафоризацією первинного значення. Так, наприклад, у мові гінді слово vidyut (електрика) є запозиченням із санскриту, де це слово буквально означає «блискавка», або санскритське слово urja (сила, міць) умові гінді вживається в значенні «енергія» [Sager, Nkwenti-Azeh 1989, с. 23]. Пряме запозичення може бути повним або частковим. При повному запозиченні об'єктом запозичення є як внутрішня, так і зовнішня форма. При частковому запозиченні — тільки внутрішня форма (мотивація). Приклади, коли об'єктом запозичення служила лише зовнішня форма, майже не зустрічаються. Повне запозичення передбачає пристосування іншомовного слова до фонетичних та морфологічних особливостей мови- реципієнта. Залежно від цього розрізняють повну та часткову асиміляцію. Повна асиміляція являє собою повне пристосування запозиченого елемента до особливостей мови-реципієнта: До його фонетичних (заміна звуків, не властивих мові-реципі- єнту; перенесення наголосу, якщо мова-реципієнт має постійний наголос; перебудова складів, діерез одних та епентеза чи протеза інших звуків у випадку обмеженої фонемної дистрибуції та кількості типів складів у мові-реципієнті) та морфологічних (підпорядкування системі відмінювання на дієвідміню- 109 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.