Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
педньо з мови-продуцента) та непрямі (через посередництво Третіх мов). Можна також розрізняти запозичення з класичних jJob та запозичення з сучасних мов. цілях запозичення — один із факторів, що визначає етимологічний аспект побудови нових термінів. Джерело запозиченая залежить насамперед від традицій та моди на ту чи іншу мову залежно від епохи тощо. 4.2.2.1. ЗАПОЗИЧЕННЯ З КЛАСИЧНИХ МОВ В різні епохи різні мови служили для поповнення наукової термінології. Якщо у середні віки та у перші століття нового часу в кожному культурно-історичному ареалі панувала своя «міжнародна» мова, то протягом останнього часу спостерігається більш-менш інтернаціональний характер розвитку як загальнонаукової, так і галузевих терміносистем. Що стосується європейського культурно-історичного ареалу, то тут протягом довгого часу вживалися як міжнародні мови латина та грека. «І це цілком зрозуміло, якщо згадати, що протягом багатьох століть саме ці мови вважалися мовами науки. Латина у Західній Європі протягом всіх середніх віків і навіть, частково, в епоху Відродження була єдиною мовою, якою писалися наукові твори» [Будагов 1953, с. 88]. Це, безумовно, позначилося на тому, що латинська лексика перетворилася на джерело поповнення наукової термінології у сучасних європейських мовах. Оскільки ж класична латина сама була переповнена грецькими запозиченнями, то грецька мова теж стала лексичним резервом для побудови нових термінів. Таким чином, у межах європейського КІА протягом кількох століть панували латина та грека як мови міжнародного спілкування. Як відомо, інтернаціональне асоціюється у нашій свідомості із запозиченнями з живих мов та з уживанням «нічийних» елементів греко-латинського походження. Саме терміноелемен- ти греко-латинського походження є справжніми інтернаціона- лізмами, бо вони не належать до жодної з живих мов, тому вони є однаково чужими та, одночасно, рідними для будь-якої мови. До того ж, з елементів греко-латинського походження можна легко створювати нові терміни. Міжнародні терміни європейського ареалу, в основному, являють собою запозичення з латини та греки, а також новоутворення, побудовані у пізніші часи з латинського та грецько- го еквівалентів (латиністичні й елліністичні терміни). Латина вЖе не вживається самостійно як мова науки, проте вона продовжує служити джерелом для побудови нових термінів, які 113 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.