Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
мовною культурою, полягає у свідомому вдосконаленні (покра- щеині) мови через критику, аналіз, розробку та уніфікацію мов- ної норми, запровадження відповідного мовного виховання у навчальних закладах і письменницьку практику, та складається з чотирьох методологічних аспектів: 1) Пошуки та аналіз наукових і технічних текстів (ця робота має відношення д0 лексикології та стилістики). 2) Застосування принципів номінації, включаючи теорію словотвору (ці процедури є частиною прикладної лінгвістичної граматики). 3) Застосування методології мовної культури (ця робота полягає у свідомій інтервенції заради або проти індивідуальних термінів та цілих термінологічних мовних систем). 4) Застосування логічних принципів для класифікації понять та побудови відповідних систем (ця робота складає частину прикладної логіки і не має відношення безпосередньо до лінгвістики; це не можна здійснити без співробітництва фахівців даної технічної та наукової дисципліни). Термінологічне планування у Чехії спирається, в основному, на теорію словотвору, яку започаткував J. Dobrovsky у період Національного Відродження. На основі цієї теорії, а також, спираючись на теоретичні засади та методологічні принципи Празької лінгвістичної школи, Чехословацька Академія Наук випустила двотомне видання «Словотвір у чеській мові». Найважливіше поняття в цій роботі — ономасіологічна категорія, важлива для словотвору дериваційним способом, бо деривація — основний метод карбування нових термінів у чеській, словацькій та інших слов'янських мовах. Питаннями термінологічного планування у Чехії займається Інститут чеської мови, у Словаччині — Інститут лінгвістики. А оскільки питання стандартизації термінології є компетенцією не лише лінгвістів, але й галузевих фахівців, то питаннями стандартизації термінів у Чехії займається також Чеське Бюро Стандартизації, яке організовує різні комітети для розробки термінологічних стандартів для технічних та технологічних дисциплін. Ці комітети відповідальні за значення термінів, вони формулюють дефініції та системи понять. До складу кожного комітету входять один чи два мовознавця, які відповідають за лінгвістичні питання стандартизації термінів [Drozd, Roudny 1980, с. 34 — 40]. В Австрії термінологічне планування пов'язано з діяльністю Вюстера, який, по суті, став фундатором Віденської школи термінознавства, ідеї котрої поширювалися в таких організаціях, як ЮНЕСКО, ISO, FEANI (Federation Europeen des Associa; tions des Ing&iieurs) тощо [Felber 1984, c. 15]. Хоча ще у 1920 poU1 в цій країні було засновано Австрійський комітет зі стандартизації в промисловості та ремісництві (Osterreichische Normuncf ausschuB fur Industrie und Gewerbe, ONIG). У 1935 році на його основі було створено Комітет з кодів ISA (Ausschuft fur ISA' 154 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.