Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Мовне планування в колишньому Радянському Союзі взагалі та термінологічне планування зокрема можна розділити на кілька етапів. У період коренізації термінологічне планування проводилося, як правило, місцевими письменниками та мовознавцями, які розділяли деякі погляди та мету нових керівників країни. По мірі консолідації режиму центральне радянське керівництво, починаючи з другої половини 20-х років, все більше посилювало контроль над мовним будівництвом. Вирішальним моментом стала середина 30-х років [Fierman 1991, с. 140-141]. Звідси можна зробити висновок, що середина 30-х років була переломним етапом в історії мовного планування в СРСР, до якого був період коренізації, який характеризувався формуванням національних літературних мов народів СРСР незалежно від російської мови, а після якого почався період тотального зросійщення, який з різним ступенем інтенсивності тривав до кінця 80-х років. На першому етапі коренізації велика увага приділялася лексичним та граматичним особливостям тієї чи іншої мови. При побудові нових термінів використовувався насамперед лексичний фонд кожної мови та її словотворчі моделі, дані діалектів відповідної мови. Російські терміни замінювались власномов- ними елементами чи безпосередніми запозиченнями як із західноєвропейських мов (англійської, французької, а також з греки та латини), так і з відповідної сакральної мови (арабської, перської, тибетської тощо) [Азимов, Дешериев 1972, с. 12]. У наступні роки все було змінено на користь «інтернаціоналізації». Але якщо в перші роки після революції інтернаціоналізм протиставлявся великодержавному шовінізмові (у мовах народів СРСР російські слова навіть інколи замінювалися англійськими, французькими, німецькими еквівалентами або калькою), а писемність усіх неслов'янських мов переводилася на латинізовану систему письма яналіф (у перекладі з тюркської це слово означає буквально новий аліф, тобто перша літера арабського алфавіту) навіть з кирилиці [Письменность и революция 1933; Язьгк и письменность народов СССР, 1933], то вже по п'ятнадцяти роках «інтернаціональне» все частіше починало асоціюватися з російським, бо ніби російський пролетаріат перетворився в ударну бригаду в створенні інтернаціональної людської культури, а російську мову було оголошено носієм «передової культури» [Мусаев, Баскаков, Кумахов, Ха- бичев, Еремушкин 1982]. Іншим поясненням «інтернаціоналізації» служила необхідність у створенні спеціальної термінології для перекладу політичної літератури, і що наявні у тій чи іншій мові еквіваленти неросійського походження ніби мали інше емоційно-експре- 169 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.