Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
їнських лексикографів, яких по праву вважають фундаторами української термінології, можна назвати І. Гавришкевича, І. Верхратського, О. Роговина та деяких інших. На початку 60-х років минулого століття вийшли з друку такі їх праці, як «Початок до уложення термінології ботанічної руської» (І. Гавришкевич); «Словник юридично-політичної термінології: німецько-український», шість випусків «Початки до уложення номенклатури і термінології природописної» (І. Верхратський). Протягом 70—80 pp. XIX ст., незважаючи на дію Емського указу, видаються термінологічні праці й у Наддніпрянській Україні: «Опьіт словаря народних названий растений Юго-Запад- ной России с некоторьіми поверьями и рассказами о них» О. Роговича; «Список растений с народньїми названиями» ф. Волкова; «Опьіт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии» Б. Василенка та деякі інші [Симоненко 1994, с. 199]. Проте ніяких централізованих заходів щодо впорядкування та стандартизації галузевих терміносистем тоді ще не проводилося. До того ж, українська мова Галичини та Наддніпрянщини мала в той період дуже суттєві розбіжності. Сучасна українська науково-технічна термінологія почала розвиватися в науковому мовленні та в LSP вже в радянські часи, на основі власне української мови, а також латини, греки та сучасних мов, зокрема російської [Citkina 1991, с. 38], Розквіт термінотворчої роботи в Україні припадає на 20-ті роки, на період так званої українізації, коли після майже 200-літньої перерви українська мова стала мовою суспільного та політичного життя в Україні [Симоненко 1994, с. 200]. Це приблизно збігається хронологічно з періодом коренізації, що мав місце на той час у Радянському Союзі. Фактично українізацією в Україні звалися заходи з коренізації. У той період, коли міністром освіти України був Іван Скрипник, все державне діловодство намагалися перевести на українську мову. А це потребувало розробки та стандартизації галузевих термінологій. Саме в цей час усі термінологічні комісії було об'єднано в Інститут наукової мови при АН України, який мав займатися питаннями розбудови наукової термінології. З 1916 до 1930 р. було видано близько 85 галузевих словників A5 медичних, 3 — з ветеринарії, 13 — з ботаніки; 10 — з математики та механіки, 8 — з діловодства, 9 — з фізики, 4 — з хімії) [Симоненко 1994, с 200]. Так, протягом 20-х років в Україні було видано досить багато термінологічних словників з різних галузей науки, зокрема, «Словник технічної термінології. Електротехніка» Івана Шелудь- ка [Шелудько 1928], «Медичний російсько-український слов- 173 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.