Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.
Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня
|
|
Наступна |
ник» В. ф. Кисільова [Кисільов 1927], «Короткий російсько- український технічний словничок фінансових термінів (для вжитку) співробітників Губфінвідділу» [Короткий російсько- український... 1924], «Російсько-український словник банкового діловодства» за редакцією В. І. Орловського та І. М. Шелудь- ка [Російсько-український... 1925], «Словник фізичної термінології» В. В. Фаворського [Фаворський 1932] тощо. Паралельно видавалися й термінологічні словники в Галичині та західній діаспорі: «Систематичний Словник Української Математичної Термінології» Миколи Чайковського (Берлін) [Чайковський 1924], «Термінологічний словник "Міцність матеріялів"» С. Риндика (Прага) [Риндик 1924] та інші [Кияк 1994]. Щодо стратегії термінологічного планування в Україні в той період можна відмітити, що головною метою термінотворчої роботи була побудова українських національних терміноси- стем, залучення всього світового позитивного досвіду з термінологічного планування та відокремлення ',українських термі- носистем від російських, зокрема уникнення всіх вад, на які страждають російські галузеві терміни. Т^к, наприклад, Іван Шелудько писав про необхідність орієнтації на ті мови світу, які є продуцентами термінів, уникаючи, таким чином, російського посередництва, тим більше, що російська фахова термінологія весь час зазнавала різних чужомовних впливів, тому не варто сподіватися, що російська мова має власну оригінальну термінологію [Шелудько 1928, с. 9—11].ІВ багатьох випадках акцент робився на народну мову, коли терміни карбувалися, головним чином, за рахунок внутрішніх ресурсів. При цьому, як і у випадку термінотворчої роботи в Узбекистані періоду коренізації, до карбування нових термінів активно залучалися архаїзми та діалектизми. і Проблему співвідношення інтернаціонального та національного в термінотворчій роботі більшість лексикографів 20-х років розв'язувала на користь власних елемегітів. Створювалися також синонімічні паралелі, що полягали в співіснуванні запозиченого елемента з елементом рідної мови. Чужомовні елементи приймалися лише в крайніх випадках, коли неможливо було висловити ту чи іншу думку засобами української мови [Боярова 1994, с. 104]. Були також і крайні пуристи, які наполягали на тому, аби нові терміни карбувалися виключно на основі українських коренів: «громовина» замість «електрика», «впорскування» замість «ін'єкція» тощо [Citkina 1991, с. 38]. Прикладом крайнього пуризму ісландського ґатунку можна назвати словник «Міцність матеріялів» С. Риндика, «Систематичний словник української математичної термінології» Миколи Чайковського, «Словник фізичної термінології» В. В. Фа~ ворського та деякі інші, де вже засвоєні інтернаціональні сло- 174
|
|
|