Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ва штучно замінювалися новоутвореннями: «вистава» замість «експозиція», «облямівка» замість «ореол», «первень» замість «елемент», «мірило» замість «масштаб», «модло» замість «шаблон» тощо [Кияк 1994, с. 194]. Проте період українізації завершився для України набагато швидше, ніж період коренізації у Середній Азії. Зокрема Д. Дрінов та П. Сабалдир у статті «Проти націоналізму в математичній термінології» писали про українські буржуазні елементи, «недобитків петлюрівщини», які ніби розгорнули шкідницьку контрреволюційну роботу в українському мовознавстві, зокрема на термінологічній ділянці [Дрінов, Сабалдир 1935, с. 5]. В іншому подібному виданні було написано, що ніби петлюрівські елементи хотіли відірвати українську термінологію від трудящих мас, ізолювати її від процесу соціалістичного будівництва [Хвиля 1933, с. 10]. Ще один автор стверджував, що контрреволюційні елементи намагалися відірвати Україну від Радянського Союзу, відкидаючи однакові з російською мовою елементи, натомість шукаючи спільне з чеською, польською, німецькою та іншими мовами буржуазної Європи [Виробничий термінологічний бюлетень 1935, с. 5]. Таким чином, так звана «лінія Скрипника» була звинувачена у штучному відриві української мови від російської через заміну слів, що нагадували російські, їх польськими, чеськими або німецькими еквівалентами [Fierman 1991, с. 159]. Все це робилося під приводом зближення мов народів СРСР [Bilinsky 1980; Jones 1990]. Павло Штепа, в свою чергу, стверджував, що протягом 20-х років в українській термінотворчій роботі панував справжній пуризм. Але у 30-ті роки тоталітарна система «ті словники попалила, а авторів постріляла» [Штепа 1977, с. IX]. У подальші роки, після розгрому «націоналістичних елементів» [Дешериев 1966, с. 122] термінологічне планування в Україні було спрямовано на штучне зближення українських галузевих терміносистем з російською мовою [Citkina 1991, с. 38]. Фактично термінотворча робота була спрямована, радше, на російську, ніж на українську мову. З іншого боку, в західній діаспорі продовжували випускатися українські термінологічні словники, які наслідували традиції українського термінологічного планування 20-х років. Найвідомішим з тих видань є «Словник чужослів» Павла Штепи [Штепа 1977], який відстоював позиції крайнього пуризму. Нова хвиля в побудові галузевих словників припадає на 50 —60-ті роки, коли було випущено цілу низку дво- та багатомовних словників. У 1957 р. Президія АН України створила спеціальну Словникову комісію, зусиллями якої протягом наступних 20 — 25 років вийшло в світ понад 50 термінологічних словників як російсько-українських, так і тлумачно-довідкових, 175 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.