Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
з різних природничих та гуманітарних наук [Симоненко 1994, с. 201; Citkina 1991, с. 39]. «Видані словники», як зазначалося у зверненні Словникової комісії, не претендували на вичерпність, і, крім того, вони виходили дуже мізерними тиражами і, По суті, зразу після виходу ставали бібліографічною рідкістю» [Симоненко 1994, с. 201], Проте й ці словники орієьггувалися майже виключно на російську мову, яка залишалася свого роду еталоном, тим більше, що в деяких галузях науки панувала виключно російська мова. Серед відомих українських мовознавців 60 —80-х років, що займалися питаннями термінознавства та термінотворення, можна назвати таких вчених, як В. В. Акуленко, І. К. Білодід, І. С. Квитко, Е. Ф. Скороходько та інші. Після здобуття Україною незалежності та надання українській мові статусу державної термінотворча робота знову активізувалася. Почали видаватися та перевидаватися численні термінологічні словники з різних галузей науки та техніки. У цей процес включилися як мовознавці, так і галузеві фахівці. Починаючи з 90-х років над побудовою галузевих словників працюють понад 50 авторських колективів. Серед перших словників цього періоду можна відмітити «Російсько-український словник фізичних термінів» проф. О. Б. Лисковича, «Російсько-український словник дорожника» О. А. Білятин- ського, «Російсько-український словник архітектурних термінів» О. П. Безродного, «Українсько-російський короткий словник фізіологічних термінів» Л. С. Годлевського, Д. М. Тичини та ін., «Російсько-український словник музичних термінів» В. І. Іванова, «Російсько-український будівельний словник» (Укр- держбуд) та ін. Проте далеко не всі з цих словників заслуговують уваги як серйозні лексикографічні праці через брак досвіду авторів в укладанні термінологічних словників [Симоненко 1994, с. 202]. Відсутність централізованого керівництва термінологічним плануванням у сьогоднішній Україні призводить до того, що всі ці словники, фактично, суперечать один одному. І, взагалі, зараз спостерігаються принаймні три тенденції термінотвор- чої роботи. В одних словниках іде просте перелицювання відповідних російських термінів на ніби український лад. В інших випадках спостерігається така ж однобічна орієнтація на англійську мову. У словниках третьої ґрупи реанімуються традидн 20-х років, спрямовані на крайній пуризм [Кияк 1994, с. 191? Іваницький, Кияк 1995, с. 3; Нікітіна 1996, с. 48]. 176 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.