Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
в будь-якому контексті він повинен висловлювати одне й лише одне поняття). 2) Формальна структура термінів повинна відображати зв'язки між поняттями. Це дозволить у ряді випадків черпати з тексту інформацію про ті класи предметів, які прямо ніде не названо. 3) Повинна бути передбачена можливість формальних перетворень термінів з метою одержання нових термінів для висловлення нових понять. 4) Повинна бути передбачена також можливість автоматичного перекладу термінів з природних мов на інформаційну мову та навпаки. 5) Термін повинен бути коротким [Скороходько 1961, с. 3]. Першим у світі, хто поставив питання про необхідність стандартизації галузевих термінологій, як вже неодноразово відмічалося, був Евґен Вюстер. Він же виклав і сім найважливіших характерних рис ключа до інтернаціональної термінології; 1) Ключ до термінології розробляється для термінологів, а не філологів як основа для національних терміносистем і навіть для терміносистем повністю спланованих (штучних) мов. 2) Терміноелементи розподіляються, по-перше, згідно з поняттями, тобто системно, а також в алфавітному порядку. 3) Треба звернути увагу на частотність вживання кожного терміноеле- мента та зафіксувати її. 4) Терміноелементи повинні писатися так, як вони пишуться в латині. 5) Терміноелементи повинні бути представлені у базовій (початковій, прототипній) формі, незалежній від національних варіантів. У національну форму вони повинні трансформуватися згідно з чіткою системою. 6) Для того, щоб мати можливість навчати та практикуватися у ключі до термінології, треба затвердити єдину міжнародну вимову латинізованих прототипних форм. 7) Інтернаціональні терміни нелатинського походження повинні прийматися до ключа у незмінному вигляді як «етнічні терміни». їх вимова повинна збігатися з вимовою у тій мові, з якої вони походять [Wuster 1959, с. 550-552; Nedobity 1989, с. 174]. Серед західних мовознавців, крім Вюстера, питаннями про принципи термінотворення займалися також Fierman, Bess6, Nedobity, Drozd, Roudny та деякі інші. Fierman стверджував, що особи та установи, які займаються мовним плануванням, якщо вони сподіваються завжди мати успіх, повинні бути чутливими до постійних змін, модифікуючи свою політику [Fierman 1991, с. 3]. Це стосується не тільки мовного планування як такого, але й термінологічного. Звичайно ж, ідеальною мовою є така, яка використовує короткі слова, підпорядковується стандартним правилам, проста й милозвучна. У реальному житті підігнати будь-яку мову під це «ложе Прокруста» практично неможливо, нереально та недоцільно. Проте стосовно науково-технічної термінології тут можна дещо зробити. І така робота, за словами Fierman'a, 181 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.