Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
може бути доступна навіть кільком агенціям. Ці заходи, якщ0 вони спрямовані на побудову та розширення одностайності у певній галузі технічної мови, роблять вагомий внесок на користь ефективності. Стандартизація правопису також є дуже вагомим чинником для побудови алфавітних реєстрів та каталогів, особливо в епоху загальної комп'ютеризації. Особливо це стосується країн, що перебувають у тісній залежності від іноземних технологій. Для цих країн контакти з іноземними мовами, спрямовані на стандартизацію термінологічного корпусу, полегшують оволодіння іноземними мовами, та взагалі, простіше запозичувати вже готові терміни, ніж карбувати свої [Fierman 1991, с. 27-28]. Besse, подібно Вюстеру, висунув ряд умов діяльності установ, що займаються термінологічним плануванням. По-перше, на думку вченого, ці комітети не повинні перетворюватися на клуби. По-друге, було б корисним систематично консультуватися з користувачами новостворених словників, насамперед, з фахівцями відповідних галузей. І, нарешті, BessS вважав, що далеко не останню роль відіграє підготовчий процес: не треба приймати поспішних рішень [Besse 1980, с. 47]. Багато уваги Besse приділяв юридичному закріпленню стандартизації термінів. Так, наприклад, він пропонував такі етапи стандартизації. І етап — технічна підготовча робота: а) підготовча робота згідно з пропозицією відповідної організації; б) написання основного документа. II етап — підготовка первинного варіанта директиви: а) аналіз основного документа комітетом, що складається з виробників, користувачів, представників наукових і технічних організацій та інших компетентних осіб; б) детальне технічне дослідження, включаючи узгодження з уже існуючими стандартами та директивами, порівняння з аналогічними стандартами за кордоном; в) підготовка тимчасового проекту директиви, узгодженої комітетом. III етап — публічне знайомство та остаточне врегулювання: а) розповсюдження проекту в організаціях та установах; б) офіційне повідомлення у друці; в) повідомлення компетентним установам за кордоном; г) аналіз комітетом, відповідальним за повідомлення. IV етап — підтвердження: а) підготовка фінальної доповіді; б) консультація з відповідними міністерськими структурами; в) підпис міністра та офіційна публікація [Besse 1980, с. 48 — 49]. А головне, на думку вченого, реформу національних терміносистем слід проводити досить обережно, бо будь-яке нововведення може спричинити незручності для тих, хто звик до власної мовної рутини [Bess? 1980, с. 49]. Nedobity приділяв багато уваги питанням побудови матеріальної бази для термінологічного планування. Зокрема він стверджував, що країни, які розвиваються, мають слідувати за 182 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.