Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
(як комп'ютерний прилад), причому тут не слід лякатися полісемії, бо ця полісемія носитиме інтернаціональний характер, що зближуватиме її в такому разі з калькою, а калька, як відомо, також несе в собі інтернаціональний елемент. Якщо даний термін побудовано на основі запозичених елементів, і, тим більше, якщо цей термін не є вмотивованим в мові, з якої іде переклад,— то слід звернутися до його етимології. Передавати його в такому випадку слід у тому вигляді, в якому він з'явився в мові-продуценті (особливо це стосується елементів греко-ла- тинського походження). І, звичайно, слід дивитися на те, як він виглядає в інших мовах. 2. Похідні терміни, утворені за допомогою афіксів з дери- вативним значенням, передавати бажано також залежно від етимологи (тобто, якщо даний термін складається з греко-латин- ських елементів — бажано їх зберегти). Перекладати такі терміни під кальку вдається не завжди, тому, скоріше, їх слід перекладати описово. 3. Терміни, утворені за допомогою складання основ, також можна перекладати під кальку, але це іноді призводить до виникнення занадто громіздких термінів-монстрів. У такому випадку більш вдалими способами будуть переклад словосполученням або збереження первинного вигляду (знову-таки, з урахуванням етимології). 4. Терміни-словосполучення однозначно треба перекладати під кальку. 5. Терміни-абревіатури також треба перекладати та створювати власні абревіатури. Лише у випадку, коли та чи інша абревіатура виглядатиме однаково в багатьох мовах,— в українській її також треба зберігати та передавати за допомогою зворотної транслітерації. Крім того, до нових термінів, незалежно від їхньої будови, повинні ставитись такі ж самі вимоги, що й до будь-яких вже існуючих термінів, тобто слід дотримуватися принципу евфонії тощо. Звичайно, вищеназвані принципи є лише приблизними, і все залежить від конкретної ситуації, від конкретного терміна. Але головною метою розробки подібних принципів є, по- перше, запобігання виникненню невдалих термінів-монстрів, а по-друге, слід виробити певний баланс між власними та запозиченими елементами, щоб, з одного боку, українська термінологія не засмічувалась незасвоєними та малозасвоє- ними іншомовними запозиченнями, якщо в даній ситуації Цілком можливо вживати власну лексику, а з іншого — щоб вона не ізолювалася штучно від світового співтовариства, в чому й полягас проблема співвідношення інтернаціонального та національного. 185 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.