Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
галі, українські слова писати по-інтернаціональному, тобто латинськими літерами. І ця проблема виходить за рамки суто лінгвістичної. Це питання торкається мовної політики чи навіть політики взагалі. Латинська графіка давно вже стала інтернаціональною системою письма, одним з основних засобів міжнародного спілкування. Згідно з міжнародними вимогами латинське написання всіх власних назв має повністю збігатися з написанням у мові-продуценті. Тобто німецьке прізвище Schiller або угорське Kovdcs має таке ж написання в усіх інших, принаймні європейських, мовах, що користуються латинкою, воно трансплантується на іншомовний ґрунт без змін та орфографії мови- реципієнта не підкорюється. Якщо ж для мови-продуцента використовується власна система письма, відмінна від латинки, то в такому разі мають бути чіткі та однозначні правила відтворення національної системи письма латинкою. Тобто засобами латинської абетки має відображатися написання національною абеткою з Гарантією недвозначного відтворення оригінального написання. В цьому можна переконатися на прикладі Китаю чи Японії, де власні назви пишуться латинкою однаково незалежно від мови: Qindao (Циндао), Хіао-Оип (Сяо-Цун), Fujiyama (Фудзія- ма) тощо. На карті Сербії місто Крушевац позначено як Krusavac, Мілошевича в усіх західних Газетах подають як Milosevic (кирилицею — Мнлошевиїї). Столиця Македонії подається англійською мовою як Skopje, а не як Skopye чи Skopie. І помилковою є думка, що ті народи, які не користуються латинкою, повинні передавати засобами латинської графіки не написання, а вимову своїх власних назв, пристосовуючи їх до конкретної мови. Бо згідно з міжнародними вимогами пріоритет повинен надаватися не практичній транскрипції, а транслітерації, тобто не вимові, а написанню. Зараз у нас прийнято вважати, що українські власні назви повинні писатися так, аби їх могли прочитати за кордоном. Є навіть система Української Комісії з питань правничої термінології (рішення № 9, протокол № 2 від 19 квітня 1996 р.) (далі — УКППТ). Розглянемо цю систему докладніше (повністю її наведено в Додатку 3). Перше, що впадає в очі — це однобічна орієнтація на англійську мову. Проте, це ще не є її ґанджем, бо зараз більшість транслітераційних систем світу так чи інакше зорієнтовані на англійську правописну традицію. Турбує інше: ця система не відображає всіх тонкощів української орфографії, тому вона не Гарантує однозначної зворотної транслітерації назад у кирилицю, бо при зворотній транслітерації так чи інакше виникнуть різночитання. Більш того, розробники цієї системи зробили англійську правописну 191 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.