Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
традицію, фактично, «ложем Прокруста», бо вони не допускають ніяких відхилень від цієї традиції. А що вже казати пр0 автоматичну транслітерацію за допомогою комп'ютера... І взагалі, цей документ призначено для відображення українських власних назв у англійській мові. Тобто, виходить, що правила передачі українських слів в англійській мові, затверджені спільно Мін'юстом та Інститутом української мови НАН України, поширюються лише на англійську мову, а інших мов вони не стосуються [http://www.rada.kiev.ua/translit.htm]. Супротивники єдиної української латинки (Інститут української мови НАНУ тощо) стверджують, що українці повинні турбуватися, як в інших країнах читатимуть українські власні назви належним чином. Але ж пристосування латинського написання власних назв до фонетичних та орфографічних особливостей конкретної мови суперечить міжнародним вимогам зберігати єдине латинське написання. Виходить, що цей документ теж суперечить світовим стандартам. Та, взагалі, тут напрошується риторичне питання: чому ніхто в світі не замислюється над тим, як їхні власні назви читатимуть іноземці, а ми, виявляється, повинні турбуватися про це? До речі, в колишньому Радянському Союзі існувала цілком придатна система російської латинки, затверджена у 50-ті роки Академією наук СРСР [4]. Інша річ, що вона не мала практичного застосування, але це вже — із суто політичних міркувань. Отже, в Україні також повинна бути прийнята власна система відтворення українських слів латинкою, яка б засобами латинської графіки демонструвала кириличне написання та Гарантувала недвозначне відтворення назад у кирилицю. Найкращою з таких систем української латинки на даний момент є система, розроблена Термінологічною комісією з природничих наук (ТКПН) Київського університету імені Тараса Шевченка [1-3]. До речі, вона є компромісом між «англофілами» та «слов'янофілами», бо містить елементи й англійської писемної традиції (шиплячі приголосні там передаються на англійський манер), і західнослов'янської (літери «й» та «ц» там передаються, як у польській чи чеській мовах). Проте, незважаючи на такий компроміс, вона залишається цілісною системою, яка чітко й однозначно передає засобами латинки всі тонкощі українського правопису (див. таблицю). Та ще й гарантує відновлення кириличного написання без будь-яких спотворень. А головне — пристосована до автоматичної конверсії туди й назад за допомогою комп'ютера. Бо автори тієї системи добре усвідомили, що компроміс компромісом, але є деякі межі, які переступати не можна. І серед тих меж можна насамперед назвати вимоги до транслітерації, сформульовані О. О. Реформатським [4]. По-пери*6' передавати латинкою треба написання, а не вимову. По-ДрУ^' 192 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.