Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.
Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня
|
|
Наступна |
відношенні один до одного, склалися зони з писемністю, що ґрунтується на певних засадах [Суперанская 1978, с. 5]. Це так звані писемні ареали. Ці ареали в своїй переважній більшості сформувалися в епоху середньовіччя, коли національна приналежність автоматично означала релігійну, а основою для побудови писемності була писемність відповідної сакральної мови, тож і писемні ареали виникали на основі певної релігії. З розвитком капіталістичних відносин та послабленням впливу церкви послабився й вплив сакральних мов, натомість зріс вплив мов міжнародного спілкування. Одночасно спостерігалось зростання національної ідеї, а також активізація ринкових відносин. Не останню роль відігравала при цьому політична орієнтація на певні країни та мови. Через це багато неєвропейських народів перейшло з арабської чи будь-якої іншої графіки на латинку. Для безписемних мов в усіх частинах світу писемність створюється зараз переважно на основі латиниці. «Латинський алфавіт... спочатку був притаманний західноєвропейському культурно-історичному ареалові... Зараз латинка пішла далеко на схід» [Журавлев 1982, с. 132]. Типовим прикладом переходу з одного писемного ареалу до іншого є Румунія. У феодальну епоху для румунської мови використовувалась кирилиця, запозичена разом із православ'ям. У середині XIX століття румуни перейшли на латинку, орієнтуючись на Західну Європу, головним чином, на споріднені романські народи. Турки та індонезійці перейшли на латинку з арабської також керуючись саме цими двома останніми принципами, до того ж, арабська графіка, можна припустити, не витримала конкуренції з латинкою, яка виявилась технічно досконалішою. Крім того, це була писемність, запозичена з європейської культури, яка на даний час є домінуючою у світі. Тим самим, принцип «алфавіт слідує за релігією», притаманний феодальній епосі, в усіх вищеназваних випадках поступово змінився принципами «алфавіт слідує за прапором» та «алфавіт слідує за торгівлею» [Дирингер 1963, с. 629]. Писемність часто буває дуже політичним символом, стаючи складовою частиною політичної боротьби, як, наприклад, Це було з мовою сомалі у Сомалі та Ефіопії. Якщо у Сомалі для Цієї мови було запроваджено латинську писемність, то в Ефіопії було створено писемність на основі амхарського алфавіту, аби, напевно, ефіопські сомалійці не могли читати друковану продукцію, що могла надходити з сусідньої Сомалі [Fierman 1991, с. 20]. Те ж саме стосується й політичного підґрунтя латинізації та подальшої кирилізації більшості мов народів колишнього СРСР. 49
|
|
|