Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Розуміння, яке так порівняно легко можна виявити в мовленні, важко піддається вичлененню з лексичного значення без відповідної експлікації останнього. Все це відбувається тому, що значення в кінцевому разі співвідноситься з денотатом і «в прямому зв'язку з розумінням як з категорією змістовності не перебуває» [Аветян 1968, с. 114]. Тому при спробі виявити, на- приклад, регулярні розуміння термінів «рахувальник» чи «контрольний кабель» ми змушені звернутися до їх авторитетних дефініцій, де виявляються основні характеристики (розуміння) імен. Так, регулярними розуміннями терміна «контрольний кабель» є «допоміжний кабель», «кабель для контролю», «кабель, що застосовується для виміру та управління», «кабель, через посередність котрого відбувається захист і зв'язок». У внутрішній же формі актуалізується лише розуміння «кабель для контролю». 3.1.5. ЗНАЧЕННЯ І ЗМІСТ Лінгвістичні категорії поняття, значення і розуміння тісно пов'язані з категорією змісту. Ми повністю погоджуємося з І. Р. Гальпериним, котрий вважає, що «доцільно розглядати зміст як сукупність розумінь, яка є деяким завершеним цілим, у котрому відображається уявлення автора про факти, що описуються, події в їх розвитку, в їх характеристиках і взаємозв'язку» [Гальперин 1974, с. 42]. Таким чином, зміст, на відміну від значення, здатен охопити всю сукупність розумінь мовної одиниці, що проявляються в плані мови чи реалізуються в плані мовлення. Тому нам здається можливим розрізняти: 1) мовний зміст, відносно постійний, рівний за обсягом значенню, об'єктивний, обов'язковий, який ми назвали парадигматичним, 2) мовленнєвий зміст, більш динамічний, інваріантний, з усіма факультативними елементами, який складається як із регулярних, так і нерегулярних (нерідко суб'єктивних) розумінь, котрий ми називаємо синтагматичним (зіставлене зі змістом поняття); 3) актуальний зміст, що складається з одного розуміння чи групи актуальних розумінь як реалізації лексичного значення в окремому акті комунікації. Подібним чином К. І. Льюїс розрізняє мовне значення як інтенсіоиал, який конституюється моделлю відношення дефініції даного виразу до інших виразів, і змістове значення, що маніфестується через посередність застосування цього виразу щодо конкретного предмета й ситуації [Семиотика 1983, с. 221]. Таким чином, ми не схильні відносити зміст тільки до плану мовлення, відриваючи його від значення, що неприпустимо, враховуючи знаковий характер мови. Як і сама мова, зміст її повинен бути двоплановим, тобто відповідати значенню в мові 62 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.