Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
шо не слова мають внутрішню форму, а люди «приписують» її ттйм словам; самі носії мови виділяють з лексичного значення Смітну ознаку (ознаки) як внутрішню ознаку, структуруючи Й з відомого їм змісту одиниці. Спільність таких внутрішніх сЬорм сприяє взаєморозумінню, виділяючи з відповідних значень найбільш релевантні ознаки. Наведемо кілька прикладів, що ілюструють наше розуміння внутрішньої форми непохідних одиниць. Так, внутрішньою формою слова «ґазета» буде більш чи менш уніфікований для всіх комунікантів образ, який репрезентує одну чи кілька істотних ознак, що входять до відповідних лексичних значень. Умовно він може відповідати, наприклад, такій дефініції; «періодичне видання у вигляді великих аркушів, як правило, щоденне, яке присвячується подіям поточного політичного та суспільного життя» [Ожегов 1973]. І навряд чи виникне в когось образ венеціанської грошової одиниці gazetta, що відповідала вартості першого вісника 450 років тому. Так само й слово «вікно» потенційно продукує спільні риси знайомого нам денотату, та, мабуть, ніхто не стане реставрувати в процесі комунікації етимологічну внутрішню форму типу «щілина для ока». Але подібна внутрішня форма кореневого слова не однакова для всіх носіїв мови, що залежить від багатьох культурних, соціальних, ситуативних факторів. Наприклад, внутрішній формі слова «книга» відповідає образ, що включає найнеобхідніші, але нерідко різні, риси книги: можна уявити розкриту книгу, котру читаємо, можна уявити собі інкунабулу, побачену в музеї, тощо. По-різному може бути сприйнята внутрішня форма слів «людина», «дім», «ваза», «птах», «дерево». В існуванні внутрішніх форм простих і похідних слів проявляється, на наш погляд, цікава мовна антиномія. Спробуємо її розкрити. Похідні одиниці мають в основному експліцитні внутрішні форми, «підказують» своїм складом, структурними особливостями єдину внутрішню форму, що претендує на спільність для всіх комунікантів. Наприклад, не викликає сумніву наявність у комунікантів різноманітних внутрішніх форм слова «вежа», кількість яких скорочується до мінімуму в словосполученні «Пізанська вежа». Те ж саме відбувається при зіставленні внутрішніх форм лексичних одиниць в рядах «машина — машиніст — обчислювальна машина», «стіл — настільний — столова — письмовий стіл», «дім — домогосподарка», «кни~ г<з — книжковий — книгосховище — технічна книга» і т. п. З таких прикладів витікає також і той факт, що чим нижче словотворчий рівень лексичної одиниці, тим більш високий стУПінь спільності вона має і тим ближче внутрішня її форма Ао значення; і навпаки, одночасно зі зменшенням екстенсіона- ^ поняття відбувається не тільки збільшення його інтенсіонала, 67 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.