Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
але й конкретизація відповідної внутрішньої форми. Можна стверджувати, що й кореневі слова в цілому абстрактніше і багатіше обсягом поняття, чим похідні одиниці, і разом з тим бідніше за змістом, оскільки, як відомо, обсяг і зміст поняття перебувають в зворотному відношенні [Белецкий 1981, с. 16; Буслаев 1977, с. 129—130]. Тому ми вважаємо також, що загальновживані слова в цілому мають більший обсяг поняття, чим термінологічні одиниці, але, навпаки, вужчий зміст, що й зумовлює відносну близькість внутрішніх форм загальновживаних слів до їх лексичного значення. Дана властивість використовується в тлумачних словниках — у тлумачення лексичних одиниць з багатим інтенсіоналом включаються одиниці з багатим екстенсіоналом у вигляді родової ознаки. Тому дуже важливо, щоб «підказана» об'єктивна внутрішня форма максимально відповідала вимогам взаєморозуміння, зіставлялася в значенні з найважливішою, всім відомою ознакою, яка легко запам'ятовується. Цим підтверджується і той факт, що сама мова з метою вдосконалення комунікації обрала шлях створення нових найменувань: абсолютну більшість нових утворень становлять саме похідні одиниці, і їхня питома вага продовжує зростати. Проте внутрішня форма в кінцевому результаті — явище синхронне. І властивість цю визначено станом лексичного значення, з котрим внутрішня форма зіставляється. Етимологічні дослідження здатні виявити шукану чи реконструювати цілком іншу внутрішню форму, зіставлену, скоріше за все, з іншим значенням. Але відмінною ознакою цих внутрішніх форм буде їх відповідність різним епохам розвитку мови, де вони по- різному мотивуються. Незмінна складова внутрішня форма, звичайно, все менше відповідає значенню, що постійно еволюціонує. В цьому відношенні більш вигідні непохідні слова, що мають гнучкішу внутрішню форму. Отже, сутність згаданої антиномії полягає, з одного боку, у відносній стійкості внутрішньої форми похідних одиниць при наявності визначеного ступеня об'єктивності і, з іншого — у значній гнучкості, але відносній суб'єктивності внутрішніх форм кореневих слів. В залежності від ситуації спілкування комунікативно реле- вантними можуть бути різні ознаки (зміст) денотата. Для студен- та-фізика, наприклад, поняття «електрика» під час іспиту виступає як особливий фізичний феномен, у побуті ж — як засіб освітлення. Але серед цих змістів завжди можна виявити одну з ознак, що є регулярною, та детермінативну актуалізовану ознаку. Внутрішня форма простих слів в основному орієнтує на їхнє лексичне значення. Більше того, з деякою мірою умовності можна стверджувати, що в знайомому для учасників комунікації кореневому слові внутрішня форма у вигляді складової час- 68 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.