Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.
Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня
|
|
Наступна |
1. Модифікації (fallen — hinfalien), котрі завжди належать до однієї частини мови, де привнесена граматична функція є «неактуальною» (inaktuell), невизначною; 2. Розгортання (Entwicklungen) — похідні одиниці, котрі завжди переходять у другу частину мови (schon — Schonheit, fahren — Abfahrt); 3. Композиції, які підрозділяються на: а) пролексе- матичні (prolexematisch) — якщо один з елементів утворення є «пролексемою» (субститутом лексеми), в першу чергу елементом займенникового походження (хтось чи щось), наприклад, «пролексема» 4-Jesen — Leser, «пролексема» + wecken — Wecker; б) лексема- тичні, якщо обидва елемента — лексеми, причому частина мови детермінованого елемента є частиною мови композиції (Wein+rot -+ Rotwein; Kopf+dick -> Dickkopf; Baum +Apfel -+ Apfelbaum), Цілком зрозуміло, що виділені типи словотворчих моделей можуть ділитися на підтипи, згідно з імпліцитними «граматичними» функціями. Наприклад, для модифікацій такі підтипи утворюють зміни роду (робітник —робітниця), квантифікацію (книга — книжка), збірність (студенти — студентство), інтенсифікацію, заперечення і т. п.; для розгортання — предикативність (краса — красивий), атрибутивність (тропічний — тропіки). Незважаючи на всю оригінальність, класифікація Е. Косе- ріу відображає не всі можливі словотворчі типи, не проводить чіткої межі між модифікаторами, формантами з різною функцією, що є наслідком захоплення формальними характеристиками словотворчих елементів на шкоду семантичним особливостям лексичної одиниці. До числа дискусійних питань належить проблема внутрішньої форми похідних та складних слів-інтернаціоналізмів. Як, наприклад, оцінити внутрішню форму слів типу «магнітофон», «морфологія», «отоларинголог» та інших? При цьому доцільно розрізняти суб'єктивовану (імпліцитну) та напівекспліцитну внутрішню форму. В останньому випадку внутрішня форма легко визначається через морфемний аналіз інтернаціоналіз- Щх що розглядається як похідне слово. З точки зору нефахівця иггернаціоналізм має виключно імпліцитну внутрішню форму, Подібно до непохідних слів рідної мови. Для фахівця з інтернаціональної лексики, який обізнаний в інтернаціональних морфемах, особливо якщо він володіє кількома іноземними мова- ми, складне слово набуває чіткої внутрішньої форми, яка є Результатом мотивації [Кияк 1985, с. 18]. Саме тому ми пропонуємо віднести внутрішню форму складних і похідних термі- нів-інтернаціоналізмів до окремого типу, назвавши його напівекс- 71
|
|
|