Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
частини належать до одного мовного знака, і якщо мова йде про семантичні знаки, то в них не може бути незначущих час- тин [див. Колесник 1988, с. 73]. В частині мовного цілого мають прояв чи повинні мати прояв визначені ознаки відображеного поняття. Інші ознаки частин не втрачаються в рамках цілого, ^ фігурують як потенційні, але в даний відрізок часу якісно не використані можливості. Внутрішня форма має також багато ознак, властивих поняттю частини в рамках мовного цілого, якщо під цілим розуміти лексичне значення. Форма (як і частина) проявляє ті властивості, котрі необхідні для утворення значення (цілого). Але між даними категоріями існують і суперечності, які полягають у тому, що значення слова орієнтоване на належність даної одиниці до системи мови, тобто відображає також необхідні взаємозв'язки між лексичними одиницями в рамках плану змісту всієї мови, в той час як внутрішня форма орієнтує головним чином тільки на відповідне значення. Звідси й наявність в цих двох категоріях різних формотворчих і відображальних компонентів. Засобом процесу мотивації таким чином стає не значення, а найменування, ще точніше — його внутрішня форма, котру можна інтерпретувати і як «основу мотивації» [Прядохин I960, с. 90]. Тому 3. 3. Маслова-Лашанська з повним правом стверджує, що мотивацію найменування слід чітко відрізняти від значення слова [Дубичинский 1990, с. 26]. Різниця між ними полягає також в самостійності значення, гіпостазуванні його функцій відносно мотивації мовного виразу. Наслідком такої особливості знака, за словами Д. А. Сафарової, є те, що при ясній мотивації легко виводиться не значення слова, а навпаки, в більшості випадків мотивація може бути розкрита тільки при відомому значенні слова: ясність мотивації далеко не завжди веде до розуміння значення слова [Калинович 1934, с. 255]. Вмотивованість служить сполучною ланкою між формою і змістом знака, однією із важливих його (знака) характеристик. Тому, кажучи про різницю між значенням і вмотивованістю, не слід забувати про різні Гносеологічні функції внутрішньої форми і мотивації. Внутрішня форма — обов'язкова семантична характеристика будь-якого слова, «розумовий образ» предмета, об'єктований соціальним досвідом людини і «підказаний» йому структурними особливостями самого слова, вмотивованість же властива далеко не кожній лексичній одиниці, а точніше — її внутрішній формі. Розкриваючи вмотивованість слова, необхідно враховувати зіставні характеристики його значення і внутрішньої форми. Межі мотивації визначаються тією частиною лексичного значення, котра аналізується у внУ' трішній формі. Семантичні складові внутрішньої форми, Ш° 76 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.