Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
йНйКЛИ випадково і не знайшли (чи втратили) відношення з відП0Відним лексичним значенням, не розкривають мотивації jioBa, а навпаки, вони зменшують, послаблюють її, роблять слово'в цілому хибно вмотивованим. Вмотивованість як характеристика завжди потенційно включається цілком до внутрішньої форми, не розкриваючи при цьому всіх її необхідних сторін. Більше того, вмотивованість повинна бути не просто фіксатором спільних характеристик внутрішньої форми і значення, констатувати наявність семантичного зв'язку між ними, але й служити своєрідним індикатором як кількісних, так і якісних особливостей цих спільних складових, їх інформаційної частки в межах всього лексичного значення. Таким чином, вмотивованість мовних знаків, зокрема слів, слід розглядати як один з елементів, що забезпечують системність, а звідси, й надійність функціонування найбільш складної частини мови — лексики [Исаев 1978, с. 163]. На рівні мотивації здійснюється асоціативний зв'язок між семантичними елементами номінативної одиниці й відповідним лексичним значенням. Якщо ж такий зв'язок не реконструюється через посередність ментальних операцій комуніканта, то для нього слово позбавлене мотивації. Разом з тим, навіть якщо невмотивована лексична одиниця все ж викликає якісь випадкові і неіманентні для даного денотата апперцептивні уявлення, то це свідчить не про актуалізацію вмотивованості, а скоріше, про її відсутність, хоча внутрішня форма при цьому зберігається. Вмотивованість — це кількісна і якісна характеристика внутрішньої форми. Внутрішня форма (хоча б історично) властива будь-якій лексичній одиниці, в той час як етимологія слів не сприяє виявленню вмотивованості. Цілком мають рацію ті дослідники, котрі вважають, що вмотивованість — поняття синхронне і її не слід плутати з етимологією (див., наприклад: [Дешериев, Протченко 1968, с. 61; Риндик 1924, с. 91]). Ми також не можемо прийняти точку зору тих лінгвістів, котрі ставлять знак рівняння між внутрішньою формою і вмотивованістю слова. Зокрема, Л. Р. Зиндер стверджує, що під вмотивованістю в мовознавстві розуміється семантичний аналіз означувально- К>і семантична структура знака чи його внутрішня форма [Вироби, термінологіч. бюлетень 1935, с. 347]. До такого ж висновку приходять і деякі інші дослідники [Белодед 1980, с. 35; Дешериев 1977, с. 67; Дрезен 1936, с. 88-100; Дрозд, Дубічин- ський, Д'яков, с. 101 — 114]. Ми можемо погодитись з тим, що семантична структура знака втілює його внутрішню форму, цРоте залишання ще ніяким чином не визначає семантичного ^Налізу означувального, а отже, і не виявляє ще мотивації. Лише Отавний аналіз форми і змісту семантичного знака (внутріш- 77 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.