Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ньої форми і лексичного значення) дозволить виявити наявність мотивації. Виходячи з нашого визначення знака, не слід також розуміти під вмотивованістю «структурно-семантичну властивість слова, що дозволяє усвідомити раціональність зв'язку значення і звукової оболонки слова на основі його лексичної і структурної співвідносності» [Блок, Гарниш, Лангнер, Штарке 1979, с. ЗО]. Така властивість слова може бути притаманна фонетичній вмотивованості, але крім неї ми не виявили ніякого іншого семантичного зв'язку між звучанням слова і його лексичним значенням. Тому О, І. Блинова змушена притягти інше поняття, що відображає тільки семантичні характеристики слова — «мотиваційне значення слова», котре вона визначає як значення, виражене за допомогою морфемного складу слова; воно відрізняється від словотворчого і граматичного тим, що, як і лексичне, є індивідуальним значенням даного слова [Блок, Гарниш, Лангнер, Штарке 1979, с. 31]. Але таким чином ми знову повертаємося до поняття внутрішньої форми, котра, згідно з О. І. Блиновою, являє собою морфосемантичну структуру слова, що включає морфемний склад і мотиваційне значення, що виражається ним і зумовлює раціональність зв'язку його звукової оболонки і лексичного значення [Блок, Гарниш, Лангнер, Штарке 1979, с. 32]. Отже, тлумачення виділених тут понять створюють замкнене коло, з котрого може допомогти вийти трактування мотивації як характеристики внутрішньої форми, що є стороною семантичного мовного знака. Поняття мотивації належить тільки до складних морфемних утворень і не притаманне непохідним словам; в цьому має прояв ще одна відміна мотивації і внутрішньої форми в нашому розумінні. А. І. Смирницький, зокрема, відмітив: «Принцип умовності належить до простих, нечленованих одиниць, фактично — морфем. В складних утвореннях виступає вже принцип вмотивованості — поруч, звичайно, з принципом умовності, оскільки до складних утворень входять і прості одиниці» [Акуленко 1971, с. 88]. Непохідні лексичні одиниці, морфеми, можуть бути вмотивовані тільки через семантичний перенос чи звуконаслідувальні асоціації [Будагов 1953, с. 34]. Більш експліцитно вмотивованість проступає в складних словах, набуваючи в їх універсалізованих варіантах (наприклад, дериватах) трохи латентного характеру. Тому Д. М. Шме* льов вважає, що «вмотивованість на рівні слова — чи то йдеться про значення похідного слова, чи про похідне значення -* це завжди часткова вмотивованість... Вмотивованість на рів' ні сполучення слів — це, як правило, повна вмотивованість, в цьому сутність словосполучень як таких...» [МихальчеН*0 1968, с. 269]. 78 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.