Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Вмотивованість похідних одиниць виступає в основному як оезультат цілеспрямованого словотворчого процесу, що визначається наявністю в лексичній одиниці, поруч з її непохідною кореневою частиною, принаймні одного словотворчого форманта, під яким ми, слідом за І. 3. Улухановим, розуміємо «найменше в формальному та семантичному відношеннях словотворчий засіб (засоби) з числа тих засобів, котрими будь-яке слово відрізняється від слів, що перебувають з ним у відношеннях мотивації» [Леонтьев 1990, с. 8]. Зіставляючи вмотивованість складних і похідних слів, відмітимо, що практично всі особливості мотивації дериватів в більшому чи меншому ступені властиві й складним словам. Тому вважаємо за доцільне виведення однакових критеріїв об'єктивної оцінки вмотивованості для всіх лексичних одиниць. 3.3.1.2. ВИДИ ВМОТИВОВАНОСТІ Вмотивованість може мати різний характер, залежно від того, яку зі сторін аналізованого поняття підкреслює відповідний вираз. 3. Ульман пропонує розрізняти три види мотивації: І) фонетичну, чи природну (наприклад, для вигуків); 2) морфологічну (інколи її називають морфематичною, оскільки вона притаманна складним і похідним словам); 3) семантичну (яка враховує семантичні зв'язки між компонентами найменування та явищем переусвідомлення) [Лотте 1982, с. 255]. Відповідно до цієї відомої класифікації І. 3. Торопцев виділяє три способи мотивації: 1) мотивацію через наслідування; 2) мотивацію через ознаку; 3) мотивацію через зміст [Крючко- ва 1988, с. 59 — 60]. В. Г. Гак називає фонетичну вмотивованість абсолютною (чи зовнішньою), інші види — відносною (чи внутрішньою) вмотивованістю, що може бути морфологічною (значення слова витікає зі значення складових його частин) і семантичною (значення утворюється через переусвідомлення) [Будагов 1953, с. 34]. Для багатьох слів можуть бути притаманні різні комбінації Цих видів мотивації. Для мови точних наук фонетична вмотивованість не є типовою. Вона одночасно мінлива і суб'єктивна 1 тому в меншому ступені, ніж морфологічна вмотивованість, припускає підрахунки, піддається точному аналізу. Як підкреслював також О. Е. Супрун, фонетична вмотивованість є менш застосованою до мовних одиниць, що становлять план виразу Знака [Исаев 1978, с. 163]. Ці особливості послужили причиною «того, що в цьому дослідженні проблеми фонетичної моти- ^Ції не розглядаються, і всю нашу увагу звернено на питання Двох інших видів мотивації. 79 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.