Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
значення з опорним значенням цього мовного знака [Дьімшиц 1986, с. 4]. На мовному рівні ми розрізняємо три види вмотивованості: і) знакову (семіотичну); 2) формальну (словотворчу); 3) змістову (інтенсіональну). Знакову вмотивованість можна розуміти як вмотивованість у слабкому змісті, і вона властива всім лексичним одиницям, що реально функціонують у мові у вигляді мовних знаків. При цьому «структура знака не може не бути вмотивована структурою означувальних елементів об'єктивного світу» [Вартаньян 1987, с, 28 — 29]. Даний вид вмотивованості не вимагає кількісних вимірів чи логічної верифікації. Тут слово мотивується самим фактом існування та вжитку. Справа в тому, що в мові не існує абсолютно невмотивованих слів. Всі вони взаємопов'язані з відповідним значенням хоча б до рівня спільної лексико-семантичної категорії. Ще Парацельс образно стверджував, що в природі нема скритих речей, і якщо навіть визначені речі перебувають в скритому стані, то вони все одно не залишені без зовнішніх видимих ознак з особливими відмітинами — подібно до того, як людина, що закопує скарб, мітить це місце, щоб його можна було знайти [див. Лотге 1971, с. 72]. До цього залишається лише додати, що будь-який скарб тим легше виявити, не сплутати з іншими, чим визначнішою буде мітка. Отже, якщо слово не вмотивоване своєю предметною співвіднесеністю, то його здатні мотивувати деякі системні характеристики, хоча, цілком зрозуміло, бажаною є конкретна співвіднесеність форми та змісту мовного знака, що передбачається іншими видами мотивації лексичних одиниць. Виходячи з нашого розуміння мовного знака та його двох форм, ми розділяємо формальну вмотивованість на два типи: 1) вмотивованість за зовнішньою формою (тобто фонетична чи абсолютна, чи експліцитна вмотивованість, наприклад, «ґелґотати»); 2) вмотивованість за внутрішньою формою. Оскільки фонетична вмотивованість не є об'єктом нашого розгляду, зупинимося докладніше на другому типі. Внутрішня форма як апперцептивний образ, який визначається морфемною структурою слова чи виразу, що передбачає врахування їхніх морфологічних і семантичних особливостей. Тому, кажучи про вмотивованість за внутрішньою формою, слід розрізняти відповідно морфологічну та семантичну мотивацію. Морфологічна мотивація визначається насамперед словотворчою моделлю лексичної одиниці, в той час як семантична ? Результатом взаємовідносин між словотворчими формантами 1 основою, між новим і попереднім значенням, між різними м°Аифікаціями внутрішніх форм (наприклад, інтенсифікації, ^антифікації, зменшення, вказівки тощо, про що вже говорилося). Різниця між морфологічною і семантичною мотиваціями 81 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.