Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
все ж далеко не завжди зумовлює відображення у внутрішній формі найбільш релевантних елементів значення. Тому нам здається практично обґрунтованим поняттєве розмежування термінів «мотивація» і «вмотивованість». Ми вважаємо, що «мотивація» — цілеспрямований процес, а «вмотивованість» — бажаний результат відображення в лексичній одиниці засоба- j^jj мови визначеної ознаки (ознак) денотата, що входить (входять) до корпусу ознак його лексичного значення. Розрізнюючи подібним чином поняття мотивації і вмотивованості, І. 3. То- ропцев пише: «Не будучи невід'ємною властивістю, вмотивованість слів може бути втрачена, чого не можна собі уявити у відношенні мотивації» [Крючкова 1988, с. 124]. Таким чином, використовуючи запропоновані нами терміни, будь-який процес створення нової внутрішньої форми — це одночасно процес мотивації, але ще не вмотивованості як результат процесу. Відзначимо, що поняттю мотивації тут відповідає семантико- морфологічна вмотивованість, а під вмотивованістю розуміється змістовна (інтенсіональна) вмотивованість. На змістовному рівні виявляється вмотивованість як зв'язувальний елемент між формою і семантичним змістом мовного знака. Тому ми цілком погоджуємося з Р. Бартом, котрий стверджує, що знак є вмотивованим, якщо між означальником і означеним існує відношення аналогії [Белодед 1980, с. 136]. Інакше кажучи, вмотивованість на змістовному рівні — це «властивість, яку має план виразу знака, що виявляє недовільне відношення з його змістом» [Реформатский 1967, с. 22]. Нагадаємо, що, згідно з нашою інтерпретацією, внутрішня форма з погляду ономасіології безпосередньо пов'язана з планом виразу, а з погляду семасіології — з планом змісту. Змістовна вмотивованість характеризує здатність внутрішньої форми відображати найбільш релевантні ознаки мовного змісту слова чи виразу, тобто розкриває її структурно-семантичні особливості в зіставленні з лексичним значенням. Інтенсіональна вмотивованість синтезовано враховує як словотворчу структуру, так і змістову сторону мовного знака, що зумовлює системне дослідження форми й значення. Така вмотивованість визначає ступінь відповідності внутрішньої форми лексичному значенню, а *^Жучи термінами теорії управління — ефективність і надійність побудови внутрішньої форми. З цього витікає також, що вмотивованість — це та кількість інформації (при її найшир- Шому розумінні), що включена до внутрішньої форми, котра знайшла відображення у відповідному значенні лексичної одиниці. Виходячи з вищезгаданого, можна запропонувати таке Означення змістовної вмотивованості, що використовується Нами в практичній роботі: змістовна вмотивованість — це стру- їстУрно-семантична характеристика лексичної одиниці, що 83 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.