Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.
Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня
|
|
Наступна |
експлікує засобами мови раціональний лексико-семантичний зв'язок між значенням і внутрішньою формою даної одиниці. Наша головна мета — більш детально розглянути саме змістовну вмотивованість. Ми вважаємо, що застосування для виділеного мовного явища терміна «змістовна (чи інтенсіональ- на) вмотивованість» є цілком доречним, оскільки він відображає найважливіші характеристики більшості наведених вище видів і типів вмотивованості, всебічно аналізуючи дане явище, створюючи передумови для отримання корисних практичних результатів. Така вмотивованість аналогічна поняттєвій вмотивованості, що протиставляється науковій, чи поняттєвій вмотивованості, і мовній, чи загальновживаній вмотивованості [Бе- линский 1903, с. 123; Дубичинский 1993, с. 42; Іваницький 1995, с. 21 — 22]. При подібному підході до визначення змістовної вмотивованості на перший план висувається не спосіб побудови лексичної одиниці сам собою, а структурні особливості внутрішньої форми у зіставленні з лексичним значенням, відображу- вальні можливості слова, що заключають у своїй будові ознаку (ознаки) означувального. Змістовна вмотивованість здається нам найбільш важливим видом, бо одна з умов мовної досконалості — це вимога, щоб вмотивованість «була, наскільки це можливо, не зовнішньою та умовною, а внутрішньою та логічною, щоб вона розкривала сутність самого поняття» [Боярова 1994, с. 76]. Е. Вюстер називає дану властивість форми наочністю поняття чи самостійною зрозумілістю її. Звичайно, такі вимоги особливо важливі для науково-технічної термінології і менш прийнятні в загальновживаній лексиці. На противагу внутрішній формі, змістовна вмотивованість далеко не завжди перебуває в прямій залежності від кількісного складу основ стійкого словосполучення. Таке явище більше притаманне термінологічним одиницям. Таким чином, між внутрішньою формою, мотивацією та вмотивованістю виявляються істотні відміни як у гносеологічному, так і функціональному плані. Спробуємо їх систематизувати: 1. Мотивація — процес, внутрішня форма — засіб, вмотивованість — результат словотворчого акту. 2. Внутрішня форма — регулярна характеристика будь-якого слова, мотивація, властива не всім одиницям мови (відсутня, наприклад, у кореневих словах), вмотивованість — факультативна характеристика у словотворі, тобто при наявності одного й того ж акту мотивації вона може реалізуватися чи ж втрачати свою актуальність. 3. Вмотивованість — наслідок взаємовідносин між внутрішньою формою і значенням, в той час як моти- 84
|
|
|