Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.

Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня 
Наступна

експлікує засобами мови раціональний лексико-семантичний
зв'язок між значенням і внутрішньою формою даної одиниці.
Наша головна мета — більш детально розглянути саме
змістовну вмотивованість. Ми вважаємо, що застосування для
виділеного мовного явища терміна «змістовна (чи інтенсіональ-
на) вмотивованість» є цілком доречним, оскільки він відображає
найважливіші характеристики більшості наведених вище
видів і типів вмотивованості, всебічно аналізуючи дане явище,
створюючи передумови для отримання корисних практичних
результатів. Така вмотивованість аналогічна поняттєвій
вмотивованості, що протиставляється науковій, чи поняттєвій
вмотивованості, і мовній, чи загальновживаній вмотивованості [Бе-
линский 1903, с. 123; Дубичинский 1993, с. 42; Іваницький 1995,
с. 21 — 22]. При подібному підході до визначення змістовної
вмотивованості на перший план висувається не спосіб побудови
лексичної одиниці сам собою, а структурні особливості
внутрішньої форми у зіставленні з лексичним значенням, відображу-
вальні можливості слова, що заключають у своїй будові ознаку
(ознаки) означувального.
Змістовна вмотивованість здається нам найбільш важливим
видом, бо одна з умов мовної досконалості — це вимога, щоб
вмотивованість «була, наскільки це можливо, не зовнішньою
та умовною, а внутрішньою та логічною, щоб вона розкривала
сутність самого поняття» [Боярова 1994, с. 76]. Е. Вюстер
називає дану властивість форми наочністю поняття чи
самостійною зрозумілістю її. Звичайно, такі вимоги особливо важливі
для науково-технічної термінології і менш прийнятні в
загальновживаній лексиці.
На противагу внутрішній формі, змістовна вмотивованість
далеко не завжди перебуває в прямій залежності від
кількісного складу основ стійкого словосполучення. Таке явище більше
притаманне термінологічним одиницям. Таким чином, між
внутрішньою формою, мотивацією та вмотивованістю
виявляються істотні відміни як у гносеологічному, так і функціональному
плані. Спробуємо їх систематизувати:
1. Мотивація — процес, внутрішня форма — засіб,
вмотивованість — результат словотворчого акту.
2. Внутрішня форма — регулярна характеристика
будь-якого слова, мотивація, властива не всім
одиницям мови (відсутня, наприклад, у кореневих словах),
вмотивованість — факультативна характеристика у
словотворі, тобто при наявності одного й того ж акту
мотивації вона може реалізуватися чи ж втрачати свою
актуальність.
3. Вмотивованість — наслідок взаємовідносин між
внутрішньою формою і значенням, в той час як моти-
84

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.