Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вація зорієнтована головним чином на внутрішню форму. 4. Вмотивованість і мотивація є явищами синхронними, внутрішня ж форма може припускати також розкриття етимології мовних одиниць. 5. Ступінь мотивації змінюється у зв'язку з еволюцією значення слів, в той час як їхня внутрішня форма є більш стабільною. 6. Вмотивованість надає внутрішній формі властивість екзоцентричності, тобто зверненості до визначення, «висвітлення» найбільш яскравих сторін денотата. 7. Вмотивованість і внутрішня форма (як і мотивація) можуть відрізнятися за обсягом включеної до них інформації. Зобразимо схематично взаємовідносини між внутрішньою формою, мотивацією і вмотивованістю. 1основа a M°F сфера внутрішньої >фологі формат чна b 1 мотивація ^ і \ k r значення значення форми похідне слово семантична мотивація с(а + Ь) і змістова вмотивованіст І значення (зміст у мові) Схема взаємовідносин між внутрішньою формою, мотивацією і вмотивованістю (суцільними лініями позначені обов'язкові, пунктирними — факультативні відносини). Виходячи з обсягу інформації, можна розрізняти: 1) повну вмотивованість внутрішньої форми (коли форма висловлює ознаку, що цілком входить до значення); 2) часткову вмотивованість (коли існує спільна для внутрішньої форми і лексично- 110 значення частина мовного змісту одиниці); 3) відсутність вмотивованості (жодна морфема, що входить до складу внутрі- ПіІ1ьої форми, не знаходить відповідності в значенні); 4) абсолют- **У вмотивованість — малопоширеиий тип (повний збіг семан- ^Ичних ознак внутрішньої форми і лексичного значення). 85 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.