Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Важко переоцінити роль лінгвістів, яку вони можуть і зобо- в'язані відіграти у справі повноцінного, життєздатного створення і застосування мовних форм. Відомий польський мовознавець В. Дорошевський писав про укладачів словників: «Завдання тих, хто працює над мовою, а особливо над словниками, — будувати мости взаєморозуміння між людьми»4. Дуже велику увагу ролі мови в суспільному житті приділяли політичні лідери. Особливо це стосується політичних систем, що тяжіли до тоталітаризму. Співвідносини ідеології мови та мовознавства розглядалися, як правило, в двох взаємопов'язаних аспектах: 1) використання ідеологією мови як знаряддя пропаганди; 2) мова як об'єкт ідеологічної боротьби [Білодід, Корнілов, Нерозняк, Вакуленко М., Вакуленко О. 1996, с. 3]. Цілком логічним наслідком взаємовпливу мови та ідеології було виникнення в лінгвістиці поняття Ідеологеми, що забезпечувало методологічну релевантність поняття й виразу в соціолінгвістиці та утворювало компоненти способу комунікації даного суспільного ладу [Исаев 1971, с. 61—67]. Змістом мовної політики будь-якого тоталітарного суспільства було маскування під принципи гуманізму, миролюбства, інтернаціоналізму, демократії, що обов'язково вимагало їх мовного представлення через посередність однозначних, загальнозрозумілих і загальноприйнятих форм. Так, комуністична пропаганда досить часто оперувала такими привабливими ідео- логемами, як «загальне та повне роззброєння», «пакет мирних ініціатив», «зона миру», «люди доброї волі», «миролюбна політика радянського уряду», «світле майбутнє» поруч із такими, як «імперіалістичне оточення», «буржуазний націоналізм», «агресивний блок НАТО». Комуністична чи нацистська пропаганда нерідко вдавалася до мовних спекуляцій, майстерно оперуючи фактором невідповідності об'єктивного і суб'єктивного в поняттях, що знаходить своє відображення у внутрішніх формах. Це явище можна також характеризувати з погляду психології: «Узагальнений образ сприйняття зіставляється з назвою, і тим самим зумовлюється зворотний вплив слова на подальше сприйняття» [Будагов 1974, с. 172]. Все це відбувається тому, що завдяки відносній умовності зв'язку знаків природної мови з дійсністю виникає можливість значного розвитку конструктивних, прогностичних, інтерпретативних здатностей людської свідомості [Кияк 1994, с. 119] і, отже, вплив на свідомість. Якщо для слухача ідеальна сторона мовних засобів того, хто говорить, постає як об'єктивний фактор, то, перекручуючи Д* засоби на вигідний лад, можна впливати на «розуми та серця» тих, хто сприймає інформацію. Всі антигуманні державні фор' Злементьі лексикологии и сомиотика.— M.f 1973.— С. 225. 94 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.