Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЗОВНІШНЯ ФОРМА ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ У СВІТЛІ ТЕОРІЇ ПРО МОВНІ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ Головним об'єктом термінологічного планування є зовнішня форма терміна, яка, за словами Евґена Вю- стера є конфігурацією терміна, його фізичною формою. Вона протистоїть внутрішній формі, тобто буквальному значенню (яке слід відрізняти від семантичного значення терміна, його дефініції). Зовнішня форма складається з фонетичної форми (тобто вимови) та письмової форми, причому остання має пріоритет над фонетичною для інтернаціональних термінів. Зовнішня форма визначається не значенням, а походженням [Wuster 1985, с. 34-35]. О. О. Потебня називав зовнішню форму членороздільним звуком, змістом, який об'єктивується за допомогою звука на відміну від внутрішньої форми, яку він називав найближчим етимологічним значенням [цит. за: Кияк 1988, о 12]» Ю. С. Маслов вважав, що зовнішня форма терміна — це його морфологічна структура та вимова. Вона залежить, безумовно, від внутрішньої форми відповідного терміна, тобто від його мотивації. Саме внутрішня форма служить тією ланкою, яка зв'язує значення терміна (його дефініцію) з зовнішньою формою (Маслов 1987, с. 113]. Форма мови перебуває у прямій залежності від змісту наукової думки [Будагов 1974, с. 124]. Зовнішня форма терміна фЬрмується на основі його внутрішньої форми, яка включає низку суттєвих ознак, що беруться до уваги при створенні но- *их термінів. Під зовнішньою формою терміна можна також Розуміти зовнішній вигляд терміна, його графічне та лексичне оформлення. Виходячи з цього можна припустити, що зовніш- Ня форма термінологічної одиниці включає два аспекти — Єт&Мологічний та графічний. 97 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.