-уха (Петруха — Пструхй), -уша (Гаркуша —- Гаркуші), -уця (Марикуця — Марикуці) та ін. Відповідне пересунення наголосу властиве й тим прізвищам, які в однині мають наголос на третьому або четвертому від кінця складі, зокрема прізвищам на -ало (IIIокало — Шокала, Гстало — Геталй), -енко (Микйтсн- ко — Микитенкй, Тесленко— Тесленкй), -ень (Вйхопень— Вихопні), -ка (Сироватка — Сироватки), -очка (Маиї- ночка— Малиночкй), -ош (Лакатош — Лакатоші), складним прізвищам (Майборода — Майбородй) та ін. З огляду на відзначені особливості і закономірності всі прізвища з наголосом у наз. відм. одн. на другому, третьому або четвертому складі від кінця під час редакційного доопрацювання «Довідника» було приведено до єдиної системи з позначенням наголосу в множині на закінченні. У зв'язку з тими ж особливостями і закономірностями слід підкреслити, що майже всі апелятиви і прізвища збігаються в наголошуванні форм однини, зате часто виявляють відмінність у наголошуванні форм множини. Так, апелятиви басараби, литвини, полтавці; коні, ведмеді, ворони, шуліки, мухи; вуси, зуби, лікті, ноги; поли, ломаки,г спиці, оберемки, варениці, гнилиці, води, гори; гони, біди і т. ін. у літературній мові послідовно виступають парокситонами (з наголосом на передостанньому складі), а похідні прізвища Басарабй, Литвини, Полтавці, Білоконі, Ведмеді, Ворони, Шуліки, Деримухй, Вусй,^ Гнилозубй, Лікті, Тонконоги, Довгополії, Ломаки, Спиці, Оберемки, Варениці, Гнилиці, Вариводи, Верни- горй, Воекогонй, Ведибідй вживаються лише як окснтони (з наголосом на останньому складі). Через те в «Довіднику» було зроблено необхідні доповнення і виправлення. Відповідні зміни торкаються й тих прізвищ, в основі яких лежать апелятиви — пропарокситони Спор, лебеді — Лебеді, голови — Великголовй, бороди — Майбородй). Однак не в усіх випадках матеріали достатньо переконливі щодо наголосу в множині. Частина прізвищ потребує ще додаткових акцентологічних і лінгвогеографіч- них студій. Найбільшою мірою це стосується прізвищ на -ець, які в однині мають наголос на другому або третьому складі від кінця і частина яких походить від кількаскладових топонімів. Хоч у деяких середньонаддніпрянських і суміжних (не поліських) говорах наголошується закіп- 11
|