Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
в часі. Отже, проблема постає в такому плані: чи походить прізвище Данченко від окситона Данькб, властивого більшості сучасних українських говорів і літературній мові, а чи від парокситона Данько, тепер маловідомого? Акцентологія, історія мови і лінгвогеографія дають одностайну відповідь на користь парокситона. До цього сходиться, зокрема, більшість даних Б. Грінченка1. З усіх здрібнілих чоловічих імен на -ко і на -ка, які зустрічаються серед його даних, парокситони (Андрійко, Дбрко, Чіпка і под.,), що є дуже продуктивними в словотворі прізвищ на -енко, становлять понад 61%, а окситони (Ванькб і под.) — лише 33,9%; з парокситонів тут найчисленніші трискладові — їх 53%, причому тільки один із них наведений з двома наголосами (Волбдькб). Порівняно рідко окситоновані імена зустрічаються в російській мові: форми типу Васькб, Данкб, Титкб тут ледве чи сягають 25%,— зате парокситони (Ванька, Грйшка і под.) належать до звичайних, загальновживаних2. Як випливає з матеріалів Ф. Янковського, у білоруській мові здебільшого поширені парокситоновані форми (пор. Анісько, Васілька, ПілІпка, Юрко, Семко, Хбмко, Мішка, Цімбшка), і лише до 12% становлять пропарокситони (пор. Вбляська, Есіпко, Ні- чьтарко, -ка)3. Як відомо, парокситони характерні також для болгарської (пор. Милко, Стбйко, Вьлко, Петко) та інших слов'янських мов. Поширені вони й у деяких південно-західних говорах української мови (напр.: Васько, Гнатко, Дбрко, Хбмко, Юрко та ін.). Якщо звернутись до однієї з пам'яток української мови — словника П. Білецького-Носенка 4, то серед наведених тут з позначенням наголосу фактів, що стосуються розгляданого питання, можна виявити сліди і сам процес зміни акцентуаційного малюнка епонімів та похідних форм на -енко. З невеликої кількості відбитих автором епонімів на -ко приблизно дві третини належать до окситонів, 1 Див. «Словарь української мови» за ред.. Б. Грінченка, т. IV, К., 1909, стор. 548—563. 2 Див. Н. А. Петровский, Словарь русских личньїх имен, М., 1966. 3 Див. Ф Янкоускі, Уласньїя іменьї, іх варьіянтьі і некато- рьія формьі ад іменау, зб. «Матерьіяльї для слоуніка народна-дьіялект- най мовьі», Мінск, 1960, стор 187—198 4 Див. П. Б і л є д ь к н й-Н о с є н к о, Словник української мови, К., 1966. 15 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ