і Грінченко) \ значною мірою хибні або науково неспроможні. Через недооцінку взаємозв'язку питань акцентології та етимології низки порушень у визначенні місця наголосу припустився, було, також Ю. Редько. Таке становище вимагало великої уважності під час редагування підготовленого ним «Довідника». Українська літературна мова зберігає акцентуаційне розрізнення форм двоїни і множини від більшості іменників і деяких числівників. Це розрізнення повністю виявляється й серед прізвищ: пор. На тому кутку живуть самі Соломахй (Охріменкй, Стеблини, Криворотькй, Міщанинй ...) і Пішли два (три, чотири, обидва) брати (пішли чоловік і жінка) Соломахй (Охріменкй, Стеблини, Криворотькй, Міщанинй ...), пішли дві (три, чотири, обидві) сестри Соломахй (Охріменко, Стеблини, Криво- рдтько, Міщанин). Наводити відповідні дані до кожного прізвища, наявного в «Довіднику», немає потреби, однак сформулювання загальної настанови на відмінність варіантів множини і двоїни вельми необхідне, щоб забезпечити дотримання норм і сприяти культурі усної мови. Цю неповноту «Довідника» (або, точніше, його першої, теоретичної частини) було виправлено внесенням спеціальної примітки. Незрівнянно легше (принаймні в більшості випадків) розв'язуються питання правопису прізвищ. Великою мірою успіх тут забезпечується послугуванням чинними положеннями правописного кодексу, і тільки в незначній частині сумнівів або хитань на допомогу приходять аргументи складного дослідження. Обов'язок дотримуватися правопису не диктує тієї або іншої виразної зміни певного прізвища в певний проміжок часу, — він лише орієнтує всіх, хто має справу з цим прізвищем, на те, щоб зміна, яка постала давніше або постає тепер, відповідала нормам української літературної мови. Щодо цього цікаво поглянути на модифікації одного й того ж прізвища, які постали за життя кількох поколінь носіїв. Наприклад, серед майстрів косівської кераміки відомі такі факти більш або менш істотної зміни окремих прізвищ: Бахмат- ник — Бахметюк — Бахміцький — Бахмінський 2, Бара- нюк — Баранецький — Барановський3, Зінтюк — Зіндюк — 1 Див. А. В. С у п ера н,с к а я, зазнач, праця, стор 158—160. 2 Див. Ю. Л?щ"ук, К^жська керашяа, К., 1966, стор. 40—42. 8 Див. там же стор ^ 17
|