тільки в південно-західних, пояснюється послідовною дк-ю аналогії відмінкових форм таких численних іменників на -ин, як чоловічі особові імена (пор. Августйн, Костянтин, Мартин, Павлйн, Северйн, Устйн), назви осіб за національною належністю, місцем життя і соціальним походженням (пор. вірменин, волошин, болгарин, литвин, мордвин, молдаванин, грузин, осетин, турчин, киянин, римлянин, хуторянин, селянин, міщанин, дворянин) і назви ботанічних, хімічних, фізичних та інших понять (пор. апельсин, мандарин, гліцерин, аспірин, бензин, аршин, кармазин, сатин). Дія особливостей слововжитку цих імен і назв насгльки виразна, що навіть прізвища російського походження, ще не асимільовані, не видозмінені фонетично, набувають ознак іменників: пор. Турбін Надія, Сукін Ганна, Нікулін Віра, Прднькін Марфа, Пйхтін Федора (з діалектної мови і писемної практики Середньої Наддніпрянщини). Субстантивація поширюється й на прізвища з суфіксами -ов, -ев: пор. ^ковлев Ганна, Бугайдв, Пріська, Слюсаров Мдтря, Смирнов Марія, Туєв Ганна, Кудрявцев Одарка, Лйков Варвара, Богоскбв Хрйстя (за даними діалектної мови і писемної практики Середньої Наддніпрянщини). Субстантивація російських прізвищ на -ов, -ев повністю сходиться з відповідним уживанням українських прізвищ на -ів: пор. Марії Кузів, Меланії Гаврилів, Стефанія Олексів, Марії Яськів (з газети «Радянська Україна»). У рукописному варіанті «Довідника» явище субстантивації було відбите лише частково: до українських (або українізованих) прізвищ на -ин, -ів, -ов, що вживаються в жін. роді, рекомендувалися паралельні незмінні форми. Це, звичайно, відповідає реальному станові мови, проте далеко не вичерпує питання. Однак, зважаючи на неповноту зібраних матеріалів і на невивченість їх, відразу вичерпати питання субстантивації прізвищ на -ин, -ів і под. не видається можливим. Через те в «Довіднику» додатково було наведено тільки форми дав. відм. одн. на -ові до всіх прізвищ чол. роду типу Адамйшин. Своєрідність прізвищ на тлі загальних назв і в порівнянні з ними виявляється в формах наз. відм. мн. на рівні морфологічному та акцектологічному. Якщо загальні назви (апелятиви, епоніми) брага, град, догляд, ласка, мука, перець, потіха, шмйга і т. ін. не мають форм множини, будучи іменниками, що вживаються тільки в од- 20
|