Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нині, то, переходячи до категорії прізвищ, стаючи основою або однією з основ прізвища, вони набувають форм множини, відмінюючись за всіма ознаками іменників, що звичайно в множині вживаються (пор. Браги, -г/в, Гради, -дів, Догляди, -дів, Панібудь ласки, -ків, Мелимукй, -ків, Перці, -ців, Потіхи, -хів, Шмигй, -гів). Деякі ж апеля- тиви взагалі за відмінками не змінюються (напр., прислівники нель:а, треба або дієслівні форми минулого часу влізло, закусило), а прізвища, які від них походять, переймають усі ознаки іменників (пор. Нельга, -ги, -льзі, -гою — Нельгй, -гів, -гам, -гами, Нетреба, -би, -бі, -бою— Нетреби, -бів, -бам, -бами, Влізло, -ла, -лові або -лу, -лом — Влізли, -лів, -лам,г -лами, Закусило, -ла, -лові або -лу, -лом — Закусили, -лів, -лам, -лами). Майже загальним творенням форм множини на -і, -и (у род. відм. -ів) і майже послідовним пересуненням наголосу в множині на закінчення (це питання потребує ще додаткового вивчення) прізвища як окрема лексична група в словниковому складі української мови і виявляють свою специфічність, свою відмінність від інших лексичних груп. Якщо говорити тільки про морфологічну своєрідність прізвищ, то слід іще відзначити розширення меж граматичного роду або зростання кількості іменників спільного роду. Це явище стосується, звичайно, іменників-апеля- тивів і похідних прізвищ на -а (-я), одні з яких первісно належали до чол. роду, другі (і їх було найбільше) — до жіночого, а треті — до обох родів. У результаті взаємодії всіх трьох груп апелятивів і похідних прізвищ, чому до певної міри сприяло вилучення з норм літературної мови таких природних форм прізвищ жін. роду, як Головківна, Луговиківна, Бондарівна, Лимарівна (для незаміжніх дівчат і взагалі для дочок за прізвищем батька) або Грін- ченчиха, Морозйха, Терпилйха, Головиха (для заміжніх жінок за прізвищем чоловіка), відбулося зміщення і розширення меж чол. та жін. родів і значне кількісне збільшення іменників спільного роду. Так, апелятиви борода, вода, ворона, гора, дзюба, дубина, завірюха, зозуля, кішка, куниця, паляниця, сириця, слйса, тичина, цйба, чепіга, ялиця і багато інших належать до іменників жін. роду, а похідні прізвища Борода, Варивода, Ворона, Вернйгора, Дзюба, Дубина, Завірюха і т. д. — до групи іменників спільного (жін. і чол ) роду; апелятиви (епоніми) дуб'яга, зятина, Гнатйна, Іванйна, Тимчйна, Семенюта, Микула 07 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ